Глибинний колодязь мудрості та любові

Нинішня осінь  стала особливо щедрою на нові видання для  членів літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що вже впродовж кількох десятиліть працює при  Нововолинській міській бібліотеці. Ось і нещодавно побачила світ книга  поезії і прози «КРИЛЬЦЯ МЕТЕЛИКА» Любові Занічковської. Перше, так би мовити пробне, її дітище – збірка поезії «Мелодия любви» вийшла друком ще у  2018 році. У той час жінка писала переважно російською мовою, адже народилася і навчалася аж до восьмого класу у місті Інта Республіки Комі, куди виселили, як ворогів  народу, її рідних. Можливо й надалі у творчості  пані Любові переважала б ця мова, якби не війна… З її початком багато чого змінилося у світогляді і пише тепер поезію та прозу на нашій солов'їній.

На презентацію нового доробку Любові Занічковської, яке відбулося у рамках засідання  «Маминої криниці» в оновленому читальному залі міської бібліотеки, зібралося багато поціновувачів її творчості, рідних та близьких людей. І хоча переважна більшість з них багато знають про життєвий і творчий шлях пані Любові, та все ж таки із задоволенням ще і ще раз слухали ведучу, бібліотекаря Людмилу Турик.

Поезія і проза цієї книги  несе  неймовірно потужний емоційний заряд позитиву, оптимізму, впевненості у тому, що навіть за найчорнішими хмарами неодмінно вигляне сонечко. Її поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба. І кожен вірш – це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. На цьому наголошували, вітаючи Любов Занічковську з виходом нової книги, колеги по перу Людмила Микитюк, Галина Ільницька, Ангеліна Мазурова, Валентина Мірошниченко.

Крім власних збірок, вірші Любові Занічковської були вміщені на сторінках кількох літературно-мистецьких альманахів. Вона брала участь у конкурсі від Всеукраїнської поетичної родини у соцмережі «Фейсбук» до Дня української писемності та мови, за результатами якого найкращі твори, а серед них  і поезія пані  Любові, опублікували в збірнику «Під спів солов'я у ніч горобину». Поезія та проза Любові Федорівни вміщена у першому та другому  випусках альманаху Всеукраїнської поетичної родини СНІП. З особливою теплотою Любов Занічковська розповідала  про поїздки і зустрічі з талановитими людьми України, які надихають на творчість. Її поезія - барвиста, мінлива, схвильована, яскрава проявами безпосередніх авторських почуттів.

У передмові до книги «Крильця метелика» відома письменниця, поетеса, адміністраторка ВПР, голова Громадської організації «Мистецька толока», волонтерка, громадська діячка Зоряна Кіндратишин  пише: «Ця людина повністю відповідає своєму імені: це жінка-любов, жінка-голубка, жінка-підтримка, жінка-берегиня, жінка-матір, жінка-кохана, жінка-подруга. Цей ланцюжок можна продовжувати і продовжувати… В ореолі будь-якої життєвої ролі Любов випромінює любов до життя, людей і всього прекрасного, готова огорнути теплом та увагою всіх, хто того потребує, так легко і ненав'язливо підставити плече, знайти потрібні слова у потрібну мить. Поезія і  проза авторки – глибинний колодязь мудрості та любові. Тут є все: материнська любов, вічне, як і світ, кохання, мудрість віків, непереборне бажання зробити цей світ кращим та добрішим…».

До сліз схвилювала учасників презентації пісня «Мелодія кохання», слова до  якої написала Любов Занічковська, а музику – її чоловік Віктор. Дует їх був насправді неперевершеним. Тому на прохання гостей презентації у їх виконанні прозвучало ще декілька чудових пісень. Долучилася, правда  у режимі он-лайн, до імпровізованого концерту й донька Дана, виконавши  матусину пісню «Вчорашні обійми», та композитор Олександр Свєтогоров, який поклав на музику вірш пані Любові «Ти прийди, кохана, на побачення».

Сердечно дякувала авторка усім тим, без кого її книга не побачила б світ. Найперше, фінансово підтримали діти, а їх у неї троє – два сини і донечка. До речі, до художнього  оформлення книги долучився зять Степан Танасійчук.

«Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний», – писав Василь Сухомлинський. Творчість сучасних поетів, письменників рідного краю, а до їх числа належить і Любов Занічковська, безцінна. Читаючи їх твори, ми ще більше розуміємо і відчуємо красу і неповторність рідної землі, вчимося розуміти найголовніше – добро наших сердець, чесна праця й благородні діяння ніколи не пропадуть марно, бо вони - найдорожчі людські цінності.

                                                                              Бібліотекарка Людмила Турик

У Нововолинській центральній бібліотеці відбулася презентація

    Вчора під час чергового засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що працює при Нововолинській центральній міській бібліотеці пройшла презентація поетичної збірки Галини Ільницької «Станьмо світлом». Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх, хто прагне до творчих пошуків. Здавна джерелом духовного багатства була книга.

    «Поетично налаштована на сприйняття навколишнього світу Людина – це вічний романтик з нестримним бажанням жити неординарно у бурхливих потоках мрій, бажань та дійсності,» –  сказала, відкриваючи захід, ведуча, бібліотекарка Людмила Турик.

    Філософія поезії лягає у глибини людської душі. Серце, розум, саме життя поета не може належати тільки йому. Стан його  душі означає  постійно зростаючу необхідність бути потрібною людям та рідній землі.

    Для Галини Ільницької важливою подією в житті стала її  дебютна збірка «Станьмо світлом», яка побачила світ  у червні цього року. Окремі вірші були надруковані в літературних альманахах «Відображення» та «Стихія».

    Ведуча  заходу коротко зупинилася на основних віхах біографії Галини Ільницької. Вона - уродженка Вінничини, та Волинь давно стала рідною, адже живе тут ще з 1985 року. Довгий час працювала інженером-технологом на Нововолинському заводі СТО, а потім менеджером-товарознавцем у крамниці. І, як твердить сама поетеса, завжди намагалася допомагати людям. Жінка пишається двома своїми доньками, які живуть за кордоном. Саме вони спонсорували нове видання матусі. Про це з особливою гордістю  вона розповідала тим, хто прийшов на презентацію.

    Усі, хто вже встиг ознайомитися з новою, порівняно невеликою за розміром збіркою, зазначають, що вміщені тут вірші  несуть дуже позитивну енергетику та містять філософські думки. У книзі багато духовної лірики. Авторка не оминула теми кохання та особливо актуальної і болючої нині теми  -  війни, яка, на жаль,   забирає у засвіти цвіт нашої нації.

    Знайшлося у збірці місце  для   ліричного  замилування красою рідного краю. Розуміючи, що буденність робить світ сірим і невиразним, пані Галина вірить в дива, які додають  нових сил та енергії. А ще вона, глибоко віруюча людина, вважає молитву -  найголовнішим для кожної людини в будь-якій ситуації.

    З під пера  Галини Ростиславівни  впродовж останніх років вийшло більше 200 віршів.  Віра в Бога, сім’я,  покликання, робота, творчість, вдячність та любов до всіх і усього - ось основні її цінності. Читаючи поезію пані Галини, мимоволі занурюєшся в тишу, бо така творчість спонукає до роздумів про буття і совість, про святість і Божественну велич, про те, що ми – частина Всесвіту. На   цьому наголошували учасники заходу настоятель Хресто - Воздвиженського храму Нововолинська отець Віталій Голян, колеги по перу Людмила Микитюк, Любов Занічковська, Ірина  Мартинишин та інші.

Ремарк свого часу казав, що в темні часи гарно видно світлих людей. У кожного – свій власний діалог із часом, з долею, з людьми і Богом. ХХI століття випробовує людину. Кожен із нас щодня проходить свій власний тест на Порядність та Милосердя, на вміння жити поруч із людьми й залишатися Людиною. Нова збірка поетеси – матриця її душі, надія наших сердець на те, що зло і жорстокість нарешті будуть переможені Добром і Любов’ю, Вірою, Словом, культурою…

                                                                          Бібліотекарка Людмила Турик