Місцеві поети

Юрій Андросов

Юрій Андросов народився у 1944 році у м. Дніпропетровськ в родині військовослужбовців. За фахом - учитель російської мови та літератури. Вірші пише з 17 років. Мешкає в місті Нововолинську. Автор збірки "Я у любви оруженосец" (2012р.).


Бабье лето

Воспоминания одного из детей войны. Стихи навеяны про-чтением суровой деревенской прозы Ф.Абрамова.
Уверен ты, что бабье лето –
Сединки первых паутин, 
... В тот год царило бабье лето:
Ведь в селах не было мужчин. 
Мужчины мы, хоть нам по восемь,
Нам страшно, если грянет гром,
На двух подводах сено возим,
На двух подводах вчетвером.
И вот лишь сполохи остались
Грозы, ушедшей за холмы,
Да тени по стенам метались,
А в избах - женщины и мы. 
Зачем же все твердят поэты 
О грусти первых паутин? 
А я ведь вовсе не про лето-
Про то, как не было мужчин.

5.05.2012 г.

Світлана Бусел-Костюк

Світлана Бусел-Костюк народилася в селі Кукли Маневицького району Волинської області. Навчалася на філологічному факультеті Луцького педінституту імені Лесі Українки. Займалася в обласній літературній студії "Гранослов" під керівництвом Михайла Пронька. Працювала у «забрудненій» чорнобильській зоні кореспондентом районної газети, директором школи у Іваничівському районі, вчителем української мови і літератури. Голова районної ГО "Спілка «Чорнобиль України». 
Брала участь у Міжнародному польсько-українському проекті «Школа в громаді, громада в школі» (2004), у Міжнародному конгресі «Література та мир» в Пакистані (2013).
Автор поетичних збірок "Спалахи душі" (1998), "Наодинці зі світом" (2012), "Маленьке диво" (2012), "Листи без конвертів" (2013), «Про що шепотіли листочки» (2014), «Траєкторія самоспалення» (2015), «Зцілення любов’ю». Поезії С. Костюк перекладені англійською, польською, російською мовами.
Є автором понад сорока пісень, написаних разом з композиторами О. Каліщуком, О. Первовою-Рошкою, О. Охріменком, О. Пенюк-Водоніс.
Член Національної спілки письменників України (з березня 2015). Переможець Міжнародного конкурсу "Між словом і вічністю"(Італія, Неаполь), літературного конкурсу ім. Леся Мартовича, дипломант Міжнародного конкурсу «Зірка Полин», лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» («Склянка часу»), переможець конкурсів «Сто творів, які варто прочитати цього літа», «Викрадення Європи» та інших.
     6 січня 2017 року Світлана Степанівна відійшла у вічність.
Про себе

Я безпритульна вітру течія…
Крізь хащі пробиваючи дорогу,
Іду вже не на Ви, іду на Я,
Карбую над собою перемогу
У цьому світі, де банкнотів шал
Заволодів піснями й молитвами,
Де править зло якийсь відьомський бал,
Відверто насміхаючись над нами…
Де плачуть зорі і кровить блакить,
А справжній спокій лиш на кладовищі…
І де душа нестерпно так болить,
Немов жаринка десь на попелищі…
І де зігрітись навіть не дають,
Бо ніби між людей, але самотній,
І де щодня твою вбивають суть
і не лякає навіть суд господній…
Де правді народитись не дано,
Добро наївне прихистку шукає,
А всім буває просто все одно…

І це вбиває…

Леонід Дудар

Леонід Дудар народився 1 грудня 1941 року в селі Плискові Погрибищенського району Вінницької області в селянській сім'ї. Після служби в армії вступив до Вінницького педінституту (філологічний факультет). Навчання продовжив у Луцькому державному педінституті, який закінчив у 1970 році. Був редактором стінних газет "Транспортник", "Сонячний камінь" (шахта №4 "Нововолинська").


Зі святом весни!

І знов весна, щедротами багата,
Тепло і сонце людям принесла,
Взяла з собою гарне наше свято,
Де славим жінку за її діла.
За ласку, за добро, за душу щиру,
Низький вам, жіночки, уклін,
Бажаємо любові, щастя, миру,
Не підганяйте свого часу плин…
Хай буде довгим, довгим ваше літо,
І осінь ще не стукає в вікно.
Коли ми чарами жіночими зігріті,

Душа в нас грає, наче молоде вино.

Світлана Жура

Світлана Жура народилася 11 квітня 1955 року на Волині. Захоплення літературою підштовхнуло до творчості ще у шкільні роки. У творчому доробку вірші дитячої тематики, лірика, гуморески, памфлети. Друкувалась у місцевих ЗМІ. Побачили світ збірки поезій для дітей "Мамин оберіг" (2012), "Мамині сонечка" (2013). Працює головним економістом КП "Нововолинськтеплокомуненерго", депутат Нововолинської міської ради.


***
Переливається роса,
Мов діаманти в променях софіта,
І тихо шелестить трава
Від легкого пориву вітру.
Багряним золотом горять,
Дерев верхівки у промінні сонця,
І споглядаєш цю красу
Немов у рай відкрив віконце.
І тиша... тиша навкруги
Така, що аж бринить душа.
А ліс ще додивляється останні сни...
Безмежно чарівна краса.

Олександр Каліщук

Поет, композитор, диригент. Заслужений працівник культури України, член Національної ліги українських композиторів, кавалер ордена "За заслуги" ІІІ ступеня. Його мала Батьківщина - с. Перевали Турійського району Волинської області (09.12.1931). Семирічну освіту здобув у рідному селі. У 1951 році його, десятикласника Луківської СНІ, заарештовано за належність до молодіжної організації націоналістів. Вирок: 25 років. Заслання відбував у Пермській області на лісоповалах.
Після амністії та звільнення екстерном закінчує 10-й клас, Луцьке музичне училище та Львівську державну консерваторію імені М.В. Лисенка по класу хорового диригування. Творча праця О.Каліщука зв'язана з Нововолинськом, Прибузьким краєм.
Перша пісенна збірка "Волиняночка" (1998) облетіла чи не увесь світ. Автор збірок "Дзвонять в церкві дзвони" (2000), "Подарунок душі" (2001), "Я-українець" (2002), "Вишийте, мамо, долю мені" - пісні на слова П.Гоця (2005), "Не вмре наша пісня" (2008), "Безцінний скарб" (2011), "Пісенна пектораль Прибужжя" - пісні на слова Я.Гиця (2011).


Українські вишиванки

Ми зібралися на площі в день святковий,
Через край хлюпоче радість, щирий сміх.
І лунає рідна пісня, рідна мова.
Тож вітаю з незалежністю вас всіх.
Полтавчанки, галичанки, волинянки
Одягнули українські вишиванки.
Площі, вулиці святково так прибрались:
Незалежності вкраїнці дочекались.
Що не рік, то набирає свято сили,
Що не рік, то сила духу в нас росте,
Ніби в нас повиростали дужі крила.
Незалежність України – то святе.
Приспів
Хай лунає щире слово українське,
Хай над нами має прапор сотні літ.
Українська вишиванка, як і пісня,
Прославляє хай Вкраїну на весь світ.
Приспів



Віктор Мельник

Віктор Мельник народився 17 квітня 1954 року в селі Великі Цепцевичі на Рівненщині. Закінчив Ленінградську духовну семінарію у 1982 році. Отримав ступінь кандидата богослов'я. Заснував газету "Воскресіння".
Автор збірок "Паломництво до святих місць" (1997), "Волинський край" (2002), "Поети і сонети" (2009).


Палестина

Я думкою по Палестині
Пілігрімую, наче птах,
І бачу, що Господь є благ
І ми такими стать повинні.
Сліди святих, а ось їх тіні;
Церков і крипт архіпелаг.
Тож приділи своїх уваг,
Бо прозоріють дні осінні.
Тут Лазар встав, а ось Спаситель.
Наїн, Тавіра, Іаїр
Євангельський скресає житель
І … віру діставай з- під вір.
Стежки повітряні долаю,
Щоб підібратися до раю.

Анатолій Поліщук

Анатолій Поліщук народився 13 грудня 1962 року в місті Нововолинськ Волинської області. У 1980 році закінчив Нововолинську середню школу №3. У цьому ж році поступив в Нововолинський електромеханічний технікум, котрий закінчив з відзнакою у 1985 році. З 1981 по 1983 роки проходження військової строкової служби в групі радянських військ в Німеччині. В 1993 році закінчив Луцький Індустріальний інститут. За освітою інженер-механік.
Одружений, має двох доньок. Автор поетичних збірок "Осінні етюди" (2012), "Озерний край" (2013), "Спасибі, люди, за Майдан" (2014).


Волинське Полісся

Моє приваблює Полісся
Чарівністю простих людей,
І вітром диким, що пронісся
В заплавах з ґелґотом гусей.
Дівочим співом стоголосим,
Юнацьким танцем запальним,
Дітьми, що в росах бродять босі,
І дятла дріботінням рим.
Росою, випитою сонцем,
І звуком птаства голосів,
І дужим дубом - охоронцем
Безкраїх і густих лісів.
Приваблюють нічні узлісся
Химерністю казкових див.
Це та Волинь, це те Полісся,
Півсотні літ в котрім прожив.

Галина Приступа (2.01.1956-19.06.2014)

Галина Приступа народилася в селі Дорогиничі (с.Шахтарське) Іваничівського району Волинської області. Закінчила Нововолинську середню школу №2 та електромеханічний технікум.
Поезії писала зі шкільних років. Друкувалася у республіканських виданнях (газета "Зірка", журнали "Піонерія", "Дніпро"), обласних газетах "Волинь", "Молодий ленінець" (тепер "Віче"), районній газеті "Колос", місцевому часописі "Наше місто". Займалася в обласній літературній студії "Лесин кадуб", яку очолював волинський поет В.Гей.
Автор збірки поезій "Краплини нерозпитої любові..." (2008).


Галоп

Лишаємо утрати за собою…
На мить схиляєм голови в журбі.
І – знову розчиняємось в юрбі.
Навали стресів. Біоструми болю.
Нам ніколи поглянути угору,
Щоб видихнути: - Господи, прости!..
Подеколи знаходимо опору
В промінчику чиєїсь доброти…
І знов – галоп. Коли скінчиться він?
Вже й не збагнем: ми – вершники, чи – коні?..
І почуття лишаєм на припоні.
І любимо, як завжди, - навздогін…

Ірина Приступа

Ірина Приступа народилася у м.Вінниці 29 червня 1974 року. Усе своє свідоме життя прожила на Волині, чим дуже пишається. Після закінчення Нововолинської СШ №2 у 1991 році навчалася у Львівському медичному університеті імені Данила Галицького. Отримавши диплом, повернулась до Нововолинська, де працює лікарем-стоматологом. Перші віршовані рядки лягли на папір, коли Ірині було 15 років. У 2008 році вийшла поетична збірка "Любов, як музика, багатогранна...".


***
З любов’ю - вдячністю свої пишу вірші,
Мов квіти, рими у букет складаю знову,
Бо пломеніють диво-світлом у душі
Чиєсь добро, чиясь увага, добре слово.
З любов’ю – спрагою напитись хочу знань,
Земної мудрості по вінця увібрати,
Щоб з нею в серці у часи поневірянь
Не обміліти, не скоритись, не зламатись.
З любов’ю – вірою ітиму до висот,
Не нарікаючи на труднощі буденні,
І зачерпну собі в долоні із щедрот
Землі своєї сили і натхнення.

Іван Пукля

Іван Пукля народився 28 жовтня 1958 року в мальовничому Прибузькому краї - селі Млинище, що розташоване поблизу міста Нововолинська, неподалік польського кордону. Закінчив Луцький педагогічний інститут імені Лесі Українки. Працює директором Нововолинської ЗОШ №6. Випустив збірку поезій "Добрим людям" (2008).


***
Старіючі жінки...Легенькою рукою
Поправивши кумедні завитки,
Ви галасливою і дружньою юрбою
Пробуджуєте сквери і садки.
І невгамовне ваше щебетання,
І томики поезії в руках 
Хвилюючі, як стримане зітхання,
Як вітер у рожевих парусах.
Вклоняюсь вам.І тихою ходою,
Щоб не пролити чашу гіркоти,
Проходжу і прощаюся з красою,
Якій уже ніколи не цвісти.


Немає коментарів:

Дописати коментар