Біблія – найпоширеніша у світі книга. Вперше так назвати священне писання запропонував Іоанн Златоуст у VI столітті. До цього збірник не мав єдиної назви. Створена величезною кількістю авторів, які мали величезний життєвий досвід в абсолютно різних галузях. Серед біблійних письменників: царі (Соломон, Давид), пастух (Амос), лікар (Лука), рибалки (Петро та Іван), пророки (Мойсей, Ісая, Данило), полководець (Ісус Навин), ремісник (апостол Павло), чиновник (апостол Матвій) і ін.
Біблія складається
з двох великих розділів: Старого і Нового Завітів. У них – багато цікавих та
повчальних історій, які допомагають в нашому повсякденному житті.
16
вересня 2019 року під час зустрічі християнських лідерів з більш ніж 34 країн
було оголошено 2020 рік «Всесвітнім роком Біблії».
Воістину немає жодного поета, який би хоч раз та не звернувся до змісту цієї дивовижної Книги. Сюжети й образи Святого письма мають символічне значення. До них, напевно, ще довго будуть звертатись митці, шукаючи відповіді на вічні питання про добро і зло, смерть і безсмертя, любов і ненависть.
Велика шана Всевишньому звучала і звучить у поезіях членів літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» (Нововолинськ, бібліотека на Дружби, 17)
Ярослав Гиць «Весна в природі і душі»
Весна в природі і душі -
Це благодатне почуття,
Молюся щиро у вірші
За подароване життя
І тихо скапую сльозами
На заворожені сади,
Вмиваю теплими дощами
Далекі молоді сліди
І сивину, що поряд з цвітом
Вплелася в долі рушники.
Із цим травневим колоритом
Радіють помисли й думки,
Бентежно й щемно тиснуть в грудях
Чуття любові неземні.
І всі нікчемні словоблуддя
Лишаються на стороні,
Коли пречисті одкровення
Душа говорить із творцем,
Ти очищаєш власне ймення
Перед його Святим лицем
І відчуваєш насолоду
Божественних весняних днів.
Милуєшся на чисту вроду
Всіх неповторних кольорів
У веселковім розмаїті.
Та осягаєш, що ти є
Перлиною у цьому світі,
Коли зозуленька кує
Тобі років на цілий вік
І соловейко до світання,
Як зійде місяць-молодик
Освячує чиєсь кохання.
Світлана Жура «Добром на добро»
Коли ти любиш
Сонце і небо –
Всі
посміхаються
Щиро до тебе
Коли ти любиш
Рідний свій дім
–
Тепло і затишно
Буде у нім
Коли людей
стрічаєш –
Все у житті
Від Бога маєш.
Сійте, люди,
добро
І вернеться –
сторицею:
Хлібом-сіллю до
столу
І святою
водицею.
І здоров'я
прибуде,
І зерно у
засіки,
Бо добром на
добро-
Це від Бога –
навіки!
Олександр Каліщук
«Бог
від нас не прийме гроші,
лиш
думки й діла хороші»
Ми за наше спасіння
У боргу перед Богом.
Борг цей платим любов'ю
До людей і до Нього.
Дай нам, Господи, сили,
Дай нам розуму, Боже,
Щоб робить те, що треба,
Й не робить, що негоже.
Посели в наші душі
Свого Духа Святого,
Щоб добро в серці сіяв
Й відвертав нас від злого,
Дорогою ціною
Бог нас викупив, грішних.
Не гордімось ж собою,
Бо над нами – Всевишній!
Будьмо щирі, правдиві,
В серці Бога носімо,
В щирій тихій молитві
В Бога ласки просімо.
Світлана Костюк «З Тобою Бог…»
З тобою Бог... То поруч, а то над…
І Ангели його золотоликі…
Усі його ліси, озера, ріки…
Земне життя із сотнями принад…
Земне життя із сотнями тривог,
Яких не перейти, не розв'язати…
І треба людям щось таке сказати,
Щоб в кожнім слові був присутній Бог…
Щоб з кожним словом вищав горизонт
І почуття, яких не підробити…
Бо ж ми в цей світ приходимо ЛЮБИТИ –
У цьому вища сутність і резон…
У кожного – свій голос – камертон,
Важка стезя між світлом і пітьмою.
…Щоб освітити простір цей собою –
Кидаєш в ніч єдиний свій жетон…
Олександр Лель «Різдво
Марії»
Знову і знову йде радісне свято,
Повняться людом і храм, і майдан.
Наша заступниця – Божая мати –
На іменини склика християн.
З квітів барвистих гарне намисто,
Ним рушників помережаний край.
Слався, Маріє, Диво пречиста!
Божого слова Сина горни-обнімай.
За православним давнім звичаєм,
Хай не згасає душі торжество.
Ми молитовно Тебе величаєм,Твоє,
Непорочна, віншуєм Різдво.
Ангеліна
Мазурова «Плоди, вони у кожного свої...»
Плоди, вони у кожного свої:
Солодкі і гіркі, малі й великі,
Але судить не маєм права ми, земні.
Лише Небесний Мудрий наш Владика.
Солодкі – плоди покаяння,
А гіркі – то гріховні плоди,
А малі – то бракує старання.
А великі – за молитви, терпіння й труди!
Віктор Мельник «Єрусалим»
Це мій Святий Єрусалим,
Його у серце загортаю,
В спасіння вірю і чекаю,
Годжуся, тішусь, мрію ним.
Люд назива його «Святим»
Він, як «вокзал», мурашник, зброя.
Душа в нім смажиться, вощать,
Бо це таки Господній дім.
Каплиці, храми, Божі доли,
Тут камінь, дійсно, ожива
Прямою робиться крива,
Душа смиренна Бога молить.
Черпай скоріше благодать,
Бо мусиш благовіствовать.
Людмила Микитюк «Мій
Боже! Дякую тобі!»
Мій Боже! Дякую тобі
За цих людей, що поруч йдуть зі мною.
Я знаю, бачиш Ти –
В очах їх доброту,
Вона веде у храм
Тобі служити.
А скільки віри в душах цих,
І як горять серця,
Коли звучить у храмі
Слово Боже!
Дозволив у молитві
Музику відчути,
І голос нам подарував,
І мудрих вчителів послав.
Нічого у житті
Так не приходить даром,
Все треба заслужить
За це уклін земний.
Спасибі, Боже мій!
За вчителів хороших,
Що вміють піднести
Ці звуки до небес.
І серце завмирає,
Коли летять до неба
Молитви і Псалми,
В яких Господь живе!
Анатолій
Поліщук «Образ»
У квітах лілії – жива,
З очима мудрими – сповна
І так тужливо-мовчазна
Дивилась Ти, що аж душа
У серці збудженім моїм
Заклекотіла… І у нім
Печаль, і радість водночас,
І сміх, і сльози по сто раз
Творили грані кришталю…
Ти людям кажеш: «Вас люблю», –
Повторюєш щодня, щоночі.
А я стою, дивлюся в очі…
Барвисте світло вівтаря,
Вечірня, вранішня зоря,
Повітря чисте, як роса,
Відкрили простір в небеса…
У квітах лілії – жива
Премудрість Божа, Ти – свята,
Цариця. Матір. Повнота…
Розквітлі лілії – слова…
Галина Приступа «У храмі»
…І сходить світла
Божа благодать
На чисто-біле
полотно молитви –
Духовний плід
невидимої битви
Добра зі злом…і
треба розпізнать
У світі цім, де
все переплелося,
Один лиш голос в
мільйонноголоссі,
І шлях один обрати
з двох шляхів.
А в душах наших
бур'яни гріхів
Підводяться уперто
і лукаво.
І поглядом суворим
і ласкавим
Ісус Христос із
Книгою в руці
Застеріга правицею
з ікони…
Та світ свої
вшановує закони,
І правлять балом
гроші-папірці.
Втомився час од
вічної гонитви!
Жертовним блиском
свічечки тремтять..
І сходить світла
Божа благодать
На чисто-біле
полотно молитви…
Ананій
Рябченюк «За дротом колючим в чужій стороні...»
За дротом колючим в чужій стороні
Молились ми Богу в різдвянії дні,
І кожен в молитві від серця благав,
Щоб Бог Україні свободу послав,
Щоб вільними ми в своїм краї жили.
Молитва окрилює. Ось я вже лину
У батьківську хату на Україну.
Туди, де кохана моя наречена
Пречистую Діву просила за мене,
Де мати в свят-вечір зверталась до, Бога,
Ковтала кутю із сльозою убогу.
І зносила руки до неба, молила,
Нового щоб Ірода кара побила,
Щоб діти щасливо вернули додому…
За це й ми молились у краї чужому.
