Вдячні за подарунок

     З творчістю Валентини Чайковської, котра народилася у Луцьку, а у 1998 році репатріювалася до Ізраїлю і там розпочала новий етап своєї творчої діяльності, читачі Нововолинської публічної бібліотеки знайомі давно. Бо авторка усі ці роки підтримує з нашою книгозбірнею тісні зв'язки. Напередодні Різдвяних свят ми отримали від неї чудовий подарунок — нові її книги «Чулим голосом серця» та «Світанкові думи», які поповнили наш фонд.

    Поезія, вміщена тут, сповнена глибоких емоцій, теплих спогадів та ліричних образів. Зокрема, вірші у збірці «Чулим голосом серця» присвячені рідній Волині, її мальовничій природі та незабутнім спогадам дитинства. А «Світанкові думи» — це ніжна і зворушлива ода чоловікові, батькові й дідусеві, який став джерелом натхнення для авторки.

     Між іншим, свою поезію пані Валентина друкувала в часописах, альманахах та періодичних виданнях України, Ізраїлю, Німеччини, США,  Румунії та деяких інших країнах світу. Визнанням її таланту стало присвоєння у 2021 році звання Посла Миру в рамках проєкту «Книга Миру» та звання академіка Академії літератури, мистецтва і комунікації. Також на її честь висаджено іменне дерево в гаю «Вчених та діячів культури репатріантів» в Ізраїлі.

  У своїй творчості Валентина Чайковська майстерно поєднує любов до України та Ізраїлю. В її віршах звучить заклик завжди бачити прекрасне в повсякденні, бути щирими у своїх почуттях та встигнути сказати важливі слова близьким людям. Її рядки пронизані теплом, ніжністю та прагненням до миру.

   Запрошуємо усіх відвідувачів бібліотеки ознайомитися з новими книгами і поринути у світ поезії Валентини Чайковської.

                                                                                     Бібліотекарка Людмила Турик

Ювілейний вечір Ірини Присупи-Мартинишин у Нововолинській бібліотеці

 

15 грудня у Нововолинській публічній бібліотеці відбулося  чергове розширене засідання літературно – мистецької вітальні «Мамина криниця», що мало назву «В білім мареві днів не згубіть неповторності». Захід приурочили золотому ювілею активної членкині вітальні, лікарю за фахом та поетесою, музикантом і актором за покликанням душі Ірини Присупи-Мартинишин. Ця добре знана у нашому місті жінка - творча, багатогранна, неординарна особистість, яку Бог обдарував багатьма талантами. Вона пише вірші, має неабиякий хист до музики: прекрасно володіє грою на фортепіано, є активною учасницею камерного оркестру «Елегія». Знаходить час і для вдосконалення власного таланту самодіяльного актора, отож майже жодна вистава драматичного колективу «Авантюра» та «Відчинена Брама», що працює у Нововолинську, не відбувається без її участі. Пані Ірина знаходить час ще й для занять багатьма народними  ремеслами. Вона й справді чарівна жінка з власними успіхами і невдачами, водночас щасливою і непростою жіночою долею. Цей рік для неї особливий, адже на життєвому видноколі засяяла золота ювілейна дата.

  Ведуча зустрічі бібліотекар Людмила Турик зупинилася на основних життєвих віхах Ірини Приступи, зазначивши, що хоча народилася вона у Вінниці, та все своє свідоме життя прожила на Волині, чим дуже пишається. Після закінчення середньої школи №2 вступила до Львівського медичного університету імені Данила Галицького. Отримавши диплом, повернулась у Нововолинськ, де працює й нині тепер уже у власному стоматологічному кабінеті. Ірині Святославівні вдається поєднувати роботу із різноманітною творчістю. Одне із її захоплень – поезія. Кажуть, що це спосіб виразити ірраціональне. Адже є відчуття і переживання, котрі звичними словами висловити неможливо.

   Ірина Приступа-Мартинишин поділилася своїми творчими задумами, прочитала декілька власних поезій. А у її творчому доробку різноманітна тематика – від присвят колегам до щемливої лірики. Про своїх колег по перу написала так:

Поміж землею й небесами
Живуть поети - люди дивні:
Якщо кохають - до нестями,
Якщо страждають - то надривно.
Як плачуть - світяться сльозою,
Блукають у світах незримих.
Бува, сміються над собою,
Грішать і каються у римах,
Натхнені друзі муз примхливих
З тендітно - щирою душею
Такі звичайно - особливі...
Тому й між небом і землею.

     Ірина Святославівна вважає, що любов, як і музика, вічна. Саме так вона назвала свою першу збірку, яка вийшла друком у 2008 році. Як зазначила редактор, автор передмови, філолог та подруга Олена Філь, збірка поезій відтворює багатий внутрішній світ прекрасної жінки, чудового друга і взагалі світлої і цікавої людини Ірини Приступи. Вірші відкривають таємниці її жіночого серця і разом з тим є близькими для мільйонів інших жінок, усіх тих, хто пізнав кохання. Серед поезії Ірини Приступи найбільше віршів про кохання. Читаючи, переконуємось, що це почуття настільки сильне, наскільки й тендітне, його легко втратити, знищити, спаплюжити. Існує чимало факторів, котрі перевіряють його на стійкість. Одним з таких є розлука. «Кохання з присмаком розлуки» - таку назву носить її наступна поетична збірка. У ній - гама почуттів і образів, ліричні переживання, роздуми про людські чесноти та їх відсутність, смисл буття і ... надію, без якої життя втрачає сенс.

    Ще одна особливість поезії Ірини Приступи – безмежна любов до природи й людини, всього живого і красивого; сумовитий спокій й філософське самозанурення, тонке відчування вічності – в миттєвості, задивленість у ясну далечінь світу. У «Роздумах над рукописом» другої збірки місцевий  поет та літературний редактор Іван Пукля зазначав: «Вірші Ірини Приступи - це дуже помітні зусилля в окресленні власної поетичної індивідуальності, у прагненні «пізнати себе» і на основі цього пізнання виробити свої мистецькі принципи, (що дає змогу) ... говорити про власне поетичне обличчя автора».

    Щирими були слова вітань з ювілеєм голови літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослава Гиця.

     Учасники заходу наголошували, що життя кожної людини неповторне. Думки і почуття, радість і страждання, досвід кожного лишає свій слід у Всесвіті. Можна з певністю сказати, що пані Ірина відбулася, як особистість. Вона вміє любити світ і людей, своє серце вкладає у все і у всіх. Її дім і оселі її друзів прикрашають нею власноруч зроблені речі. Вона приваблює до себе теплом добрих очей та посмішкою, що завжди на її вустах. Приваблює не лише своєю красою, а й внутрішнім благородством, жіночою відвагою. Вітаючи з славним ювілеєм, бажали нових творчих здобутків під мирним українським небом.

Підтримуємо юнь у починаннях

    Члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», котра працює уже понад тридцять років при Нововолинській публічній бібліотеці, не тільки пишуть власні вірші, а й залюбки діляться своїм досвідом з тими, хто лише, як кажуть, випробовує своє перо. До таких по праву належить Ірина Приступа-Мартинишин, яка завжди особисто велику увагу приділяє досконалому вивченню рідної мови і наголошує початківцям на тому, що надзвичайно важливо знати українську мову, багато читати, аби поповнювати свій словниковий запас, без чого практично неможливо писати гарні вірші.

    Нещодавно до публічної бібліотеки завітала п'ятикласниця Морозовичівського ліцею Юля Таравська, щоб поділитися своєю творчістю і почути думку Ірини Приступи про уже написане. Розмова видалася зацікавленою, жвавою, яка неодмінно допоможе дівчинці в подальшому удосконалювати свій талант. Хоча попереду на неї чекає велика робота над собою та вивченням граматики нашої чарівної солов'їної мови.

Відбулася презентація поетичної збірки Людмили Микитюк «Світлий слід на землі»

17 листопада у Нововолинській публічній бібліотеці відбулася презентація поетичної збірки Людмили  Микитюк «Світлий слід на землі». Це уже друга за рахунком збірка  її поезій, яка вийшла у видавництві «НОВАБУК».

Розділити радість цієї неординарної події, крім колег по перу на чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» прийшли рідні, друзі а також ті, хто любить поезію. І хоча переважна більшість  з них добре знайома з  поетесою, та все ж таки на зустрічі ведуча заходу бібліотекарка Людмила Турик нагадала про основні віхи її життєвого і творчого шляху. Народилася і живе Людмила Захарівна у Нововолинську. Тут здобула середню освіту.  Працює на підприємстві «Волиньвантажотранс». Віршувати почала вже у досить зрілому віці. Спонукали до цього жінку, за її ж словами, події в Україні 2014 року, які тривожать й досі. І лише глибока віра у Бога, щира молитва допомагають, як кажуть, триматися на плаву та вселяють надію на неодмінну перемогу і краще майбутнє.

  Приємною несподіванкою для всіх присутніх на заході було онлайн-привітання літературного редактора та художника цієї збірки Ірини Залюбовської.

    Натхнення для творчості пані Людмила черпає найперше у Хресто-Воздвиженському храмі. Сюди приходить не лише на щиру молитву, а й уже багато літ співає у церковному хорі. Мабуть тому і перша її збірка віршів, яка побачила світ ще у 2018 році, має назву «Мій Боже, дякую тобі». Теплими й щирими були слова  вітання настоятеля цього храму отця Віталія Голяна.

Відточує своє перо впродовж шести останніх років на творчих зустрічах у літературно-мистецькій вітальні «Мамина криниця», котра працює при публічній бібліотеці уже понад тридцять років. Голова «Маминої криниці» Ярослав Гиць та члени – Любов Занічковська, Галина Ільницька, Валентина Мірошниченко побажали Людмилі Захарівні подальшої творчості і видання нових власних збірок поезій.

У 2024 році вірші Людмили Микитюк були  надруковані у літературно-художньому збірнику «Зимові акварелі». У цьому ж році ліричні твори поетеси побачили світ на сторінках четвертого випуску Всеукраїнського літературно-мистецького альманаху СНІП.

  Довгі маже три роки у нашій державі триває великомасштабна війна.

Це – черговий іспит на віру, єдність, честь і славу слов’янської нації. Людмила Микитюк, як і переважна більшість українців, щиро вірить, що перемога неодмінно буде. Треба  лише молити Бога і Богородицю про заступництво.

    Людмила Микитюк - член Всеукраїнської Поетичної Родини. Вона знаходить час для спілкування  з творчими людьми. Зокрема, торік побувала на фестивалі «Слово Дзвін» у Звягелі, а цієї весни їздила на презентацію другого випуску альманаху «СНІП» у місто Ужгород. Такі творчі зустрічі спонукають до виваженого підходу до кожного слова у власній поезії та, безперечно, появи нових поезій.

    У творчості Людмили Микитюк є багато віршів-присвят. А ще знають її, як волонтера. Вона – учасниця  волонтерської організації міста Нововолинська, яка збирає гроші та закуповує все необхідне для воїнів, часто читає свої вірші онлайн у групі «Всеукраїнська Поетична Родина» у рамках проєкту «Дякую за ранок». На презентацію  її нової збірки прийшли друзі-волонтери Олександр Ільницький, Світлана Чуб, Роман Задерей, Сергій Кирпа, Людмила Денисюк та Валентина Маслова, які наголосили, що гордяться своєю колегою, котра завжди і всюди встигає, бо має неспокійну вдачу. Вони вручили їй чудові букети осінніх квітів.

До сліз щемливими були слова вітань онуків Ані та Дмитра, які щиро дякували бабусі за її  доброту і наголошували: гордяться тим, що вона пише прекрасну поезію.

До привітань приєдналася в.о. директора Нововолинської публічної бібліотеки Аліна Регешук та бібліотекарка ліцею № 2 Галина Гуга.

Окрасою творчої зустрічі став  виступ аматорського хорового колективу «Надія» при Нововолинському палаці культури під  керівництвом Галини  Андрощук, котрі задушевною народною піснею зігріли серця присутніх, ще і ще раз стверджуючи, що  поезія і пісня – дві великі сили.

    Понад дві години тривало поетичне дійство, на закінчення якого Людмила Микитюк подякувала присутнім за прихильність до її творчого надбання.

Допоки ще поезія жива – світ не загине

Під такою назвою 29 вересня у Нововолинській публічній бібліотеці пройшла зустріч літераторів нашого міста, приурочена Всеукраїнському дню бібліотек. Серед гостей були представники місцевої влади, працівники книгозбірень нашої громади, рідні та друзі тих, хто присвячує весь свій вільній час слову, римуючи рядки, що йдуть від самого серця. Адже літературна творчість – особливий дар, який дозволяє бачити світ глибше, розуміти красу життя і ділитися цим із оточуючими. Книгозбірня є тим місцем, де ці таланти мають змогу розвиватися, відвідуючи засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця». До речі, історія цього об’єднання творчих людей міста започаткована ще в квітні 1992 року. Тоді при центральній бібліотеці з ініціативи журналіста, світлої пам’яті Євгена Устимовича Шевчука був заснований літературний клуб під назвою «Барви слова». І ось уже 32 роки він виконує свою місію – надихає, об'єднує і дарує глибокі, щирі емоції. Люди різного віку та професій збираються тут, щоб ділитися своїми поетичними здобутками.

Серед тих, хто стояв біля витоків цього літературного клубу і вже пішов у засвіти - Євген Шевчук, Зінаїда Шульжук, Ананій Рябченюк, Олександр Вольський, Олександр Бобак, Іван Курченко, Галина Приступа, Світлана Костюк, Тетяна Айстра, Леонід Дудар, Лідія Шевельова, Юрій Андросов. Їх внесок у культурне життя нашого міста важко переоцінити, а вірші й досі у серцях читачів. Присутні мали можливість не лише послухати окремі з них, але й оглянути виставку їхньої спадщини на спеціально облаштованій книжковій полиці.

Присутні на заході із задоволенням слухали в авторському виконанні поезію тих, хто сьогодні творить і робить усе для того, аби їхня праця була збережена, видаючи власні збірки або друкуючись у багатьох літературних альманахах. Адже поезія – це голос нашого часу, відображення подій, які торкаються всіх, бо відчувається любов до рідної землі, переживання за нашу історію та майбутнє, а також особисті почуття, які кожен із нас зможе зрозуміти та відчути. Серед таких – Ярослав Гиць, Ірина Мартинишин, Любов Занічковська, Галина Ільницька, Валентина Мирошниченко, Світлана Войтович.

Наш світ стає все ближчим завдяки сучасним технологіям і учасники заходу мали чудову можливість поспілкуватися з тими, хто далеко від нас, але духовно залишається близьким. Це, зокрема Валентина Чайковська, котра живе в Ізраїлі і є автором 20 книг, лауреатом та дипломантом багатьох літературних конкурсів (Україна, Ізраїль, Німеччина, США), в тому числі лауреат Міжнародної літературної премії 2022 року. У 2021 році їй присвоєне звання Посла Миру по проєкту «КНИГА МИРУ». Між іншим, Валентина Чайковська – член родини трьох українців – Праведників Народів Світу.

Особливого шарму надав зустрічі заслужений працівник культури України, композитор, диригент і поет Олександр Каліщук, який уже багато років є невід’ємною частиною творчого життя нашого міста. У його виконанні звучали авторські пісні та пісні на вірші місцевих поетів.

Своїми враженнями від заходу поділилися радник Нововолинського міського голови Катерина Варвус та начальниця відділу культури Марина Душук, яка приємно вразила власною поезією. Вони побажали місцевим поетам нових творчих здобутків і висловили сподівання, що творча родина нашого міста й надалі зростатиме. 

Адже й цього разу до зустрічі літераторів доєдналися нові люди, зокрема Мирослав Пик та Дарина Гук, які поділися своїми творчими напрацюваннями. 

Невимушена  розмова завершилася за чашками чаю та кави і неодмінно залишила у кожному серці хороший спогад.

ЧЕРГОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРАКТИКУМ

 15 травня  у центральній міській бібліотеці пройшло уже третє заняття  з римування за ініціативи бібліотекаря Людмили Турик. Вчергове залюбки погодилася провести його місцева поетеса Ірина Мартинишин-Приступа. Цього разу йшлося про художні засоби, відомі як стилістичні фігури. Це - специфічні лінгвістичні прийоми та синтаксичні мовні звороти, які письменники та поети використовують для створення ефекту виразності та емоційної насиченості у своїх творах.

Понад дві години йшло зацікавлене спілкування, яке неодмінно допоможе  усім тим, хто творить поезію і прозу, у подальшій роботі над словом.  Учасники заходу щиро дякували  ініціатору Людмилі Турик, і особливо пані Ірині за цікаве заняття і висловили бажання  в майбутньому продовжувати такі літературні практикуми

                                                                                      Бібліотекарка Людмила Турик

ВИШИВАНКА – СИМВОЛ НАШОЇ НАЦІЇ

 15 травня  відбулося чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що працює при Нововолинській центральній міській бібліотеці». Захід був приурочений Дню вишиванки. Адже вона  – символ нашої нації, її оберіг. У кожній  ниточці, вигаптуваній вишивальниками, закладено своєрідний літопис кохання і страждання, радості і смутку. А скільки поезій присвячено вишиванкам!

Під час засідання «Маминої криниці» присутні  на заході, який організувала і провела бібліотекар Людмила Турик, мали можливість послухати вірші голови літературно-мистецької вітальні  Ярослава Гиця,  залюблених у слово місцевих поетес Людмили Микитюк, Валентини Мірошниченко, Світлани Войтович. До читання поезій інших авторів долучилися бібліотекарі  Марта Ляшук, Вікторія Залужна та Антоніна Костилева.

Захід залишив хороший слід у серці кожного, хто взяв у цьому участь.

                                                                                   Бібліотекарка Людмила Турик