Розділити радість цієї неординарної події, крім
колег по перу на чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина
криниця» прийшли рідні, друзі а також ті, хто любить поезію. І хоча переважна
більшість з них добре знайома з поетесою, та все ж таки на зустрічі ведуча
заходу бібліотекарка Людмила Турик нагадала про основні віхи її життєвого і
творчого шляху. Народилася і живе Людмила Захарівна у Нововолинську. Тут
здобула середню освіту. Працює на
підприємстві «Волиньвантажотранс». Віршувати почала вже у досить зрілому віці.
Спонукали до цього жінку, за її ж словами, події в Україні 2014 року, які
тривожать й досі. І лише глибока віра у Бога, щира молитва допомагають, як
кажуть, триматися на плаву та вселяють надію на неодмінну перемогу і краще
майбутнє.
Приємною
несподіванкою для всіх присутніх на заході було онлайн-привітання літературного
редактора та художника цієї збірки Ірини Залюбовської.
Натхнення для творчості пані Людмила черпає найперше у Хресто-Воздвиженському храмі. Сюди приходить не лише на щиру молитву, а й уже багато літ співає у церковному хорі. Мабуть тому і перша її збірка віршів, яка побачила світ ще у 2018 році, має назву «Мій Боже, дякую тобі». Теплими й щирими були слова вітання настоятеля цього храму отця Віталія Голяна.
Відточує своє перо впродовж шести останніх років на творчих зустрічах у літературно-мистецькій вітальні «Мамина криниця», котра працює при публічній бібліотеці уже понад тридцять років. Голова «Маминої криниці» Ярослав Гиць та члени – Любов Занічковська, Галина Ільницька, Валентина Мірошниченко побажали Людмилі Захарівні подальшої творчості і видання нових власних збірок поезій.
У 2024
році вірші Людмили Микитюк були
надруковані у літературно-художньому збірнику «Зимові акварелі».
У цьому ж році ліричні твори поетеси побачили світ на сторінках четвертого
випуску Всеукраїнського літературно-мистецького альманаху СНІП.
Довгі маже три роки у нашій державі триває
великомасштабна війна.
Це – черговий іспит на віру, єдність, честь і славу
слов’янської нації. Людмила Микитюк, як і переважна більшість українців, щиро
вірить, що перемога неодмінно буде. Треба
лише молити Бога і Богородицю про заступництво.
Людмила
Микитюк - член Всеукраїнської Поетичної Родини. Вона знаходить час для
спілкування з творчими людьми. Зокрема,
торік побувала на фестивалі «Слово Дзвін» у Звягелі, а цієї весни їздила
на презентацію другого випуску альманаху «СНІП» у місто Ужгород. Такі
творчі зустрічі спонукають до виваженого підходу до кожного слова у власній
поезії та, безперечно, появи нових поезій.
У творчості Людмили Микитюк є багато віршів-присвят. А ще знають її, як волонтера. Вона – учасниця волонтерської організації міста Нововолинська, яка збирає гроші та закуповує все необхідне для воїнів, часто читає свої вірші онлайн у групі «Всеукраїнська Поетична Родина» у рамках проєкту «Дякую за ранок». На презентацію її нової збірки прийшли друзі-волонтери Олександр Ільницький, Світлана Чуб, Роман Задерей, Сергій Кирпа, Людмила Денисюк та Валентина Маслова, які наголосили, що гордяться своєю колегою, котра завжди і всюди встигає, бо має неспокійну вдачу. Вони вручили їй чудові букети осінніх квітів.
До сліз щемливими були слова вітань онуків Ані та Дмитра, які щиро дякували бабусі за її доброту і наголошували: гордяться тим, що вона пише прекрасну поезію.
До привітань приєдналася в.о. директора Нововолинської публічної бібліотеки Аліна Регешук та бібліотекарка ліцею № 2 Галина Гуга.
Окрасою творчої зустрічі став виступ аматорського хорового колективу «Надія» при Нововолинському палаці культури під керівництвом Галини Андрощук, котрі задушевною народною піснею зігріли серця присутніх, ще і ще раз стверджуючи, що поезія і пісня – дві великі сили.
Понад дві години тривало поетичне дійство, на закінчення якого Людмила Микитюк подякувала присутнім за прихильність до її творчого надбання.
