Нова книжкова полиця у Нововолинській публічній бібліотеці: «Поет, що говорить серцем»

У нашій бібліотеці з’явилася особлива книжкова полиця, присвячена 75-річчю від дня народження Ярослава Гиця — талановитого поета, автора 11 поетичних збірок, кожна з яких відображає його щирість, громадянську позицію та глибину душі. Цей куточок — не лише про літературу, а й про роздуми, які торкають серце кожного читача. У своїх віршах Ярослав Гиць пише про те, що хвилює кожного з нас: любов до Батьківщини, щоденні виклики, надію та мрії. Особливістю цієї полиці стане місце для майбутньої, дванадцятої збірки, яка вже знаходиться в процесі створення. Ми з нетерпінням чекаємо на неї, адже кожна нова робота автора — це ще одна сторінка у літописі сучасної української поезії.

Запрошуємо всіх завітати до бібліотеки, ознайомитися з творчістю Ярослава Гиця та відкрити для себе поезію, що говорить серцем.

                                                                 Бібліотекарка Людмила Турик

Година поезії з Анатолієм Поліщуком

 3 січня у Нововолинській публічній бібліотеці відбулася година поезії з Анатолієм Поліщуком «В любові особливі звуки».

Анатолій Поліщук - член літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», адже давно вже закоханий у поетичне слово. Свого часу він був одним із найактивніших учасників засідань, що проходили у «Маминій криниці». І хоч, як стверджує сам в одному із своїх віршів «…люблю безмежно Україну, в ній доля сплетена моя», та життя розпорядилося так, що на тривалий час вимушений був покинути рідний край. Живе і працює уже впродовж ледве не десятка літ у сусідній з нами державі. Але щоразу, коли випадає нагода приїхати з Польші до рідного Нововолинська, приходить до публічної бібліотеки, аби поспілкуватися з друзями. Ось і сьогодні з його ініціативи відбулося чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», приурочене новим поезіям автора, у яких переважає любовна лірика.

Пан Анатолій переконаний, що поезія здатна змінювати світ, робити його кращим. Вона може змінити й саму людину. Завдяки поезії ми стаємо чутливішими, добрішими, відкритішими для світу, вона потрібна, як ковток чистого повітря, як сонце. У цьому ще раз переконалися присутні на творчій зустрічі, слухаючи його вірші, які читав не лише сам автор, а і його колеги по перу.

Анатолій Поліщук за фахом інженер–механік, а за станом душі – поет. Відтак, уже видав шість книг. Найпершою стала дитяча книга «Сонячний зайчик», котра побачила світ у 2011 році. З кожною новою його збіркою, зокрема, «Осінні етюди», «Озерний край», «Спасибі, люди, за майдан», «Неоголошена війна» та «І знову опустився лист…», відчувається професійний ріст, бо з під пера виходить й справді вже досконала поезія. На цьому наголошували ведуча заходу бібліотекар Людмила Турик, голова та члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослав Гиць, Людмила Микитюк, Любов Занічковська, Валентина Мірошніченко, Галина Ільницька.

Анатолій Іванович подякував колегам за незабутню зустріч, яка неодмінно надихне на нові поетичні твори. Адже йому властиві і ліричне замилування красою природи рідного краю, і філософське осмислення життєвого досвіду, і тверда віра в правдивість Божого слова, і щирі почуття любові і вдячності близьким людям.

                                                                                  Бібліотекарка Людмила Турик

75 років Надії Гуменюк!

2 січня 2025 року святкує свій ювілей Надія Гуменюк – відома українська поетеса, прозаїкиня, публіцистка, заслужений журналіст України, членкиня Національної спілки письменників та журналістів України, лауреат премії Кабінету Міністрів імені Лесі Українки та багатьох інших літературних нагород.

Надія Павлівна – авторка поетичних збірок, дитячих книжок і прозових творів, які стали справжнім явищем української літератури. Її перші кроки в літературі почались із поезії: «Каріатиди», «Однокрил», «Тайнопис тиші», «Голос папороті». А її дитячі книги дарують теплоту, казковість та надію навіть дорослим.

Як журналіст, вона успішно поєднує фаховий досвід із літературною майстерністю. Її стиль – це поєднання глибини, легкості та яскравої образності, яка надихає читачів.

Дружина відомого письменника Володимира Лиса, вона стала справжньою зіркою сучасної української літератури.

Запрошуємо всіх до нашої бібліотеки ознайомитися з творчістю Надії Гуменюк! У нас є багато її книг, зокрема й новинки, які ми щойно отримали. Приходьте, читайте, надихайтесь!

Вітаємо Надію Павлівну з ювілеєм! Бажаємо натхнення, нових творчих звершень і незгасної любові читачів!

                                                                              Бібліотекарка Людмила Турик

Вдячні за подарунок

     З творчістю Валентини Чайковської, котра народилася у Луцьку, а у 1998 році репатріювалася до Ізраїлю і там розпочала новий етап своєї творчої діяльності, читачі Нововолинської публічної бібліотеки знайомі давно. Бо авторка усі ці роки підтримує з нашою книгозбірнею тісні зв'язки. Напередодні Різдвяних свят ми отримали від неї чудовий подарунок — нові її книги «Чулим голосом серця» та «Світанкові думи», які поповнили наш фонд.

    Поезія, вміщена тут, сповнена глибоких емоцій, теплих спогадів та ліричних образів. Зокрема, вірші у збірці «Чулим голосом серця» присвячені рідній Волині, її мальовничій природі та незабутнім спогадам дитинства. А «Світанкові думи» — це ніжна і зворушлива ода чоловікові, батькові й дідусеві, який став джерелом натхнення для авторки.

     Між іншим, свою поезію пані Валентина друкувала в часописах, альманахах та періодичних виданнях України, Ізраїлю, Німеччини, США,  Румунії та деяких інших країнах світу. Визнанням її таланту стало присвоєння у 2021 році звання Посла Миру в рамках проєкту «Книга Миру» та звання академіка Академії літератури, мистецтва і комунікації. Також на її честь висаджено іменне дерево в гаю «Вчених та діячів культури репатріантів» в Ізраїлі.

  У своїй творчості Валентина Чайковська майстерно поєднує любов до України та Ізраїлю. В її віршах звучить заклик завжди бачити прекрасне в повсякденні, бути щирими у своїх почуттях та встигнути сказати важливі слова близьким людям. Її рядки пронизані теплом, ніжністю та прагненням до миру.

   Запрошуємо усіх відвідувачів бібліотеки ознайомитися з новими книгами і поринути у світ поезії Валентини Чайковської.

                                                                                     Бібліотекарка Людмила Турик

Ювілейний вечір Ірини Присупи-Мартинишин у Нововолинській бібліотеці

 

15 грудня у Нововолинській публічній бібліотеці відбулося  чергове розширене засідання літературно – мистецької вітальні «Мамина криниця», що мало назву «В білім мареві днів не згубіть неповторності». Захід приурочили золотому ювілею активної членкині вітальні, лікарю за фахом та поетесою, музикантом і актором за покликанням душі Ірини Присупи-Мартинишин. Ця добре знана у нашому місті жінка - творча, багатогранна, неординарна особистість, яку Бог обдарував багатьма талантами. Вона пише вірші, має неабиякий хист до музики: прекрасно володіє грою на фортепіано, є активною учасницею камерного оркестру «Елегія». Знаходить час і для вдосконалення власного таланту самодіяльного актора, отож майже жодна вистава драматичного колективу «Авантюра» та «Відчинена Брама», що працює у Нововолинську, не відбувається без її участі. Пані Ірина знаходить час ще й для занять багатьма народними  ремеслами. Вона й справді чарівна жінка з власними успіхами і невдачами, водночас щасливою і непростою жіночою долею. Цей рік для неї особливий, адже на життєвому видноколі засяяла золота ювілейна дата.

  Ведуча зустрічі бібліотекар Людмила Турик зупинилася на основних життєвих віхах Ірини Приступи, зазначивши, що хоча народилася вона у Вінниці, та все своє свідоме життя прожила на Волині, чим дуже пишається. Після закінчення середньої школи №2 вступила до Львівського медичного університету імені Данила Галицького. Отримавши диплом, повернулась у Нововолинськ, де працює й нині тепер уже у власному стоматологічному кабінеті. Ірині Святославівні вдається поєднувати роботу із різноманітною творчістю. Одне із її захоплень – поезія. Кажуть, що це спосіб виразити ірраціональне. Адже є відчуття і переживання, котрі звичними словами висловити неможливо.

   Ірина Приступа-Мартинишин поділилася своїми творчими задумами, прочитала декілька власних поезій. А у її творчому доробку різноманітна тематика – від присвят колегам до щемливої лірики. Про своїх колег по перу написала так:

Поміж землею й небесами
Живуть поети - люди дивні:
Якщо кохають - до нестями,
Якщо страждають - то надривно.
Як плачуть - світяться сльозою,
Блукають у світах незримих.
Бува, сміються над собою,
Грішать і каються у римах,
Натхнені друзі муз примхливих
З тендітно - щирою душею
Такі звичайно - особливі...
Тому й між небом і землею.

     Ірина Святославівна вважає, що любов, як і музика, вічна. Саме так вона назвала свою першу збірку, яка вийшла друком у 2008 році. Як зазначила редактор, автор передмови, філолог та подруга Олена Філь, збірка поезій відтворює багатий внутрішній світ прекрасної жінки, чудового друга і взагалі світлої і цікавої людини Ірини Приступи. Вірші відкривають таємниці її жіночого серця і разом з тим є близькими для мільйонів інших жінок, усіх тих, хто пізнав кохання. Серед поезії Ірини Приступи найбільше віршів про кохання. Читаючи, переконуємось, що це почуття настільки сильне, наскільки й тендітне, його легко втратити, знищити, спаплюжити. Існує чимало факторів, котрі перевіряють його на стійкість. Одним з таких є розлука. «Кохання з присмаком розлуки» - таку назву носить її наступна поетична збірка. У ній - гама почуттів і образів, ліричні переживання, роздуми про людські чесноти та їх відсутність, смисл буття і ... надію, без якої життя втрачає сенс.

    Ще одна особливість поезії Ірини Приступи – безмежна любов до природи й людини, всього живого і красивого; сумовитий спокій й філософське самозанурення, тонке відчування вічності – в миттєвості, задивленість у ясну далечінь світу. У «Роздумах над рукописом» другої збірки місцевий  поет та літературний редактор Іван Пукля зазначав: «Вірші Ірини Приступи - це дуже помітні зусилля в окресленні власної поетичної індивідуальності, у прагненні «пізнати себе» і на основі цього пізнання виробити свої мистецькі принципи, (що дає змогу) ... говорити про власне поетичне обличчя автора».

    Щирими були слова вітань з ювілеєм голови літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослава Гиця.

     Учасники заходу наголошували, що життя кожної людини неповторне. Думки і почуття, радість і страждання, досвід кожного лишає свій слід у Всесвіті. Можна з певністю сказати, що пані Ірина відбулася, як особистість. Вона вміє любити світ і людей, своє серце вкладає у все і у всіх. Її дім і оселі її друзів прикрашають нею власноруч зроблені речі. Вона приваблює до себе теплом добрих очей та посмішкою, що завжди на її вустах. Приваблює не лише своєю красою, а й внутрішнім благородством, жіночою відвагою. Вітаючи з славним ювілеєм, бажали нових творчих здобутків під мирним українським небом.

Підтримуємо юнь у починаннях

    Члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», котра працює уже понад тридцять років при Нововолинській публічній бібліотеці, не тільки пишуть власні вірші, а й залюбки діляться своїм досвідом з тими, хто лише, як кажуть, випробовує своє перо. До таких по праву належить Ірина Приступа-Мартинишин, яка завжди особисто велику увагу приділяє досконалому вивченню рідної мови і наголошує початківцям на тому, що надзвичайно важливо знати українську мову, багато читати, аби поповнювати свій словниковий запас, без чого практично неможливо писати гарні вірші.

    Нещодавно до публічної бібліотеки завітала п'ятикласниця Морозовичівського ліцею Юля Таравська, щоб поділитися своєю творчістю і почути думку Ірини Приступи про уже написане. Розмова видалася зацікавленою, жвавою, яка неодмінно допоможе дівчинці в подальшому удосконалювати свій талант. Хоча попереду на неї чекає велика робота над собою та вивченням граматики нашої чарівної солов'їної мови.

Відбулася презентація поетичної збірки Людмили Микитюк «Світлий слід на землі»

17 листопада у Нововолинській публічній бібліотеці відбулася презентація поетичної збірки Людмили  Микитюк «Світлий слід на землі». Це уже друга за рахунком збірка  її поезій, яка вийшла у видавництві «НОВАБУК».

Розділити радість цієї неординарної події, крім колег по перу на чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» прийшли рідні, друзі а також ті, хто любить поезію. І хоча переважна більшість  з них добре знайома з  поетесою, та все ж таки на зустрічі ведуча заходу бібліотекарка Людмила Турик нагадала про основні віхи її життєвого і творчого шляху. Народилася і живе Людмила Захарівна у Нововолинську. Тут здобула середню освіту.  Працює на підприємстві «Волиньвантажотранс». Віршувати почала вже у досить зрілому віці. Спонукали до цього жінку, за її ж словами, події в Україні 2014 року, які тривожать й досі. І лише глибока віра у Бога, щира молитва допомагають, як кажуть, триматися на плаву та вселяють надію на неодмінну перемогу і краще майбутнє.

  Приємною несподіванкою для всіх присутніх на заході було онлайн-привітання літературного редактора та художника цієї збірки Ірини Залюбовської.

    Натхнення для творчості пані Людмила черпає найперше у Хресто-Воздвиженському храмі. Сюди приходить не лише на щиру молитву, а й уже багато літ співає у церковному хорі. Мабуть тому і перша її збірка віршів, яка побачила світ ще у 2018 році, має назву «Мій Боже, дякую тобі». Теплими й щирими були слова  вітання настоятеля цього храму отця Віталія Голяна.

Відточує своє перо впродовж шести останніх років на творчих зустрічах у літературно-мистецькій вітальні «Мамина криниця», котра працює при публічній бібліотеці уже понад тридцять років. Голова «Маминої криниці» Ярослав Гиць та члени – Любов Занічковська, Галина Ільницька, Валентина Мірошниченко побажали Людмилі Захарівні подальшої творчості і видання нових власних збірок поезій.

У 2024 році вірші Людмили Микитюк були  надруковані у літературно-художньому збірнику «Зимові акварелі». У цьому ж році ліричні твори поетеси побачили світ на сторінках четвертого випуску Всеукраїнського літературно-мистецького альманаху СНІП.

  Довгі маже три роки у нашій державі триває великомасштабна війна.

Це – черговий іспит на віру, єдність, честь і славу слов’янської нації. Людмила Микитюк, як і переважна більшість українців, щиро вірить, що перемога неодмінно буде. Треба  лише молити Бога і Богородицю про заступництво.

    Людмила Микитюк - член Всеукраїнської Поетичної Родини. Вона знаходить час для спілкування  з творчими людьми. Зокрема, торік побувала на фестивалі «Слово Дзвін» у Звягелі, а цієї весни їздила на презентацію другого випуску альманаху «СНІП» у місто Ужгород. Такі творчі зустрічі спонукають до виваженого підходу до кожного слова у власній поезії та, безперечно, появи нових поезій.

    У творчості Людмили Микитюк є багато віршів-присвят. А ще знають її, як волонтера. Вона – учасниця  волонтерської організації міста Нововолинська, яка збирає гроші та закуповує все необхідне для воїнів, часто читає свої вірші онлайн у групі «Всеукраїнська Поетична Родина» у рамках проєкту «Дякую за ранок». На презентацію  її нової збірки прийшли друзі-волонтери Олександр Ільницький, Світлана Чуб, Роман Задерей, Сергій Кирпа, Людмила Денисюк та Валентина Маслова, які наголосили, що гордяться своєю колегою, котра завжди і всюди встигає, бо має неспокійну вдачу. Вони вручили їй чудові букети осінніх квітів.

До сліз щемливими були слова вітань онуків Ані та Дмитра, які щиро дякували бабусі за її  доброту і наголошували: гордяться тим, що вона пише прекрасну поезію.

До привітань приєдналася в.о. директора Нововолинської публічної бібліотеки Аліна Регешук та бібліотекарка ліцею № 2 Галина Гуга.

Окрасою творчої зустрічі став  виступ аматорського хорового колективу «Надія» при Нововолинському палаці культури під  керівництвом Галини  Андрощук, котрі задушевною народною піснею зігріли серця присутніх, ще і ще раз стверджуючи, що  поезія і пісня – дві великі сили.

    Понад дві години тривало поетичне дійство, на закінчення якого Людмила Микитюк подякувала присутнім за прихильність до її творчого надбання.