середу, 6 вересня 2017 р.

Нові поезії Анатолія Поліщука

                                                  Пішли в туман дитячі сни

Пішли в туман дитячі сни,
І юності мрійливі крила,
І лісу запах, запах хни,
І подих літа, його сила.
Пішли в країну диво-мрій
І сподівань душі дитячих,
Лишили острови надій,
У царство кинули незрячих.
Стою дорослим серед нив,
Не скошених ще поки вітром.
Тоді, тоді я лише жив,
Світився сяйвом, білим світлом.
Дзвенів у полі голос мій,
Немовби жайворон у висі.
Немов провісник-буревій.
Ті сни мої були – пречисті.
Дозріли вже мої літа,
І посивіли таки крила,
Мелодія вже й сну не та,
Та мудрості з’явилась сила.

                                02.01.2017 р.

                                                   Не спи, солдатику, не спи

Не спи, прошу тебе, не спи,
Не закривай від болю юні очі.
У Бога силоньки проси,
Загоять рани рученьки дівочі.

Прошу, на мене подивись,
Твоя, твоя я стану наречена.
Поглянь у небо, в сонце, ввись –
Жовто-блакитні сяють як знамена.

Живи, солдатику,  живи
І обіприся на мої рамена,
І ворогам всім доведи –
Козацька кров пульсує в твоїх венах.

Я дотягну тебе, не спи,
Не час, не час іще вмирати.
Міцніше рану лиш стисни,
Вже завтра танго будем танцювати.

Прошу, солдатику, не спи,
Я про кохання пісню заспіваю.
                                                   Сльозою змий печальні сни,
В ранковім поцілуємось розмаю.

                                          30.01.2017 р.

                  Листи з фронту

Відправлю листи про кохання ранкові,
Нехай вітер несе у всі сторони світу.
Вміщу в них проміння, проміння любові
І степу мелодію із літнього квіту.

Відправлю коханій за море, за зиму.
В конвертах трикутних відпущу їх за гори.
Від хмари, від неба вкладу сонце-риму,
І жменями вишлю у нічні диво-зорі.

Відправлю в них радість, а сльози не буду,
Бо досить тих воєн і морозів, і пекла.
Я знаю, я вірю, надіюсь на чудо,
Відправлю до тебе, поки день і не смеркло.

Відправлю листи, телеграми і вісті
Водою, росою, із дощем блискавично.
Не буду писати про тих, хто вже – «двісті»,
Моїх побратимів, що пішли так велично.

Відправлю листи, замість сліз будуть роси
І повітря без диму, лиш ранковий розмай.
Поглянь, як вербові квітують ось коси,
Повернуся до тебе, лиш надійся, чекай.

                                                      04.03.2017 р.
                                 
                                                    Сьогодні далеко від дому

Сьогодні далеко від дому
І завтра також я не в нім.
Туман відчуваю і втому,
Миритися мушу із цим.
Дощить за вікном сьогодення,
Небесна спадає сльоза.
Відшукати бажаю натхнення.
Кожна крапля – секунда життя
Стікає по склу, по чужому,
Біжить, мов малий потічок.
Далеко сьогодні від дому,
Де серця горить маячок.
Залишив я бажану гавань,
Що зветься: «Родинний мій край»
Усе виглядаю той травень,
У нім веселковий розмай.
Далеко таки я від дому,
А серце за ним все болить.
Дощить у краю, у чужому,
Й буває нестерпно гірчить.

                             23.04.2017 р.

                                                   Радію життю, що хвилини, що миті

Радію життю, що хвилини, що миті,
І сонцю радію в небесній блакиті.
Подиху вітра, краплині дощу,
Розчарування у поле пущу.

Радію ромашці і макам червоним,
І місяцю, й зорям, годинам безсонним.
Чарівній усмішці й дотику рук,
Кохання люблю божественний звук.

Радію очам, що палають навпроти,
В них музику бачу, мелодію, ноти.
Оркестрам радію і скрипалю,
І слову радію, слову: «Люблю!»

Радію життю, що хвилини, що миті,
Тужити не буду за дні всі прожиті.
Попереду щастя – ціла ріка,
У щасті місця для горя нема.

                                              18.05.2017 р.

            Люблю свій край

Люблю свій край налитий диво-сонцем,
У нім небесну синь святу люблю
І двійко оченяток у віконці,
Що виглядають ранішню зорю.

Люблю лани насіяні житами
І соняхів веселий передзвін,
І колискові, що співають мами,
І за вітрами мчатись навздогін.

Люблю Донбас, Полісся, Крим, Карпати,
Степи безмежні, гори і ліси.
Люблю самотньо в полі постояти
І слухати пташині голоси.

Люблю свій край я – ніжну Україну,
Річки, сади і села, і міста,
Червону, ніби вишиту, калину…
Кохані цілувать люблю вуста.

                                     06.06.2017 р.

                 День прапора

Знамена, мов крила, підняті сьогодні
У кожному місті і в кожнім селі,
Немовби вогні, горять благородні
І світять любов’ю в українській душі.

Два кольори щастя – хліба і неба,
Лани нескінченні і ніжну блакить
Нам дарувало божественне небо
На роки, на вічність, секунди й на мить.

Підняті знамена, щоб правда і доля
З’єднались в один нескінченний потік.
Тризубом скріпилась Всевишнього воля
Україна незломна і з Богом навік.

О, Україно, ти казкова країна,
Найкраща у світі родюча земля,
Вклонюся тобі, припаду на коліна,
А прапор, мов крила, тримає душа.

                                                 23.08.2017 р.