понеділок, 13 грудня 2021 р.

Нова поезія Анатолія Поліщука

 Мені сьогодні – о-го-го        Були вино і кава, й танець
Мені сьогодні – о-го-го…                   Були вино і кава, й танець,
Не літо тішить вже, а осінь.               А ще запалені свічки,
Припало срібло на чоло,                     А як світився Ваш рум’янець,
Й душа покою просить.                      Й зимові скрашував часи.
І зір туманиться чуть-чуть,                Я підійшов плеча торкнутись,
Поважні рухи навіть стали,                І музику відчув душі.
І друзів, тих, давно не чуть,               Ці вечори могли не збутись,
Яких вселенні заховали.                     Сніги стирали всі сліди.
А я ще трішечки кріплюсь                 Заграла блюз стара платівка,             
І вчуся далі віршувати.                       У саксофоні – голос Ваш.
Зими з морозом не боюсь                   Бриньчала від коліс бруківка,
І не збираюся, за піч ховатись.          За блюзом линув хриплий джаз.
Мені сьогодні трішки є,                      В снігах тонуло старе місто,
А вчора відчувалось літо.                   А я від Ваших тонув губ.
Тож вип’ємо за все моє…                  Торкався місць отих навмисно,
Вино червоне вже розлито.                І чудилося мені: - Голуб!
За о-го-го, панове, п’ю                       Тримав за талію і руки,
І за осінні мої роки.                            До танцю вів охриплий джаз.
Ще знаю, що таке люблю,                 Не думав я про час розлуки,
Хоча слабкіші стають кроки.             І що зима розділить нас.
13.12.2021 р.                                         12.12.2021 р.
 
 Заметілі                                   Мені здається
Біжать зимові заметілі,                       Мені здається, що вино
Немов грайлива дітвора.                    Не так п’янить, як Ваш цілунок.
А то гойдаються на гіллі,                   Була зима, було кіно,
Ось так куражиться зима.                   Останній ряд і цей дарунок.
Дивлюсь добралися до стріхи,           Не пам’ятаю вже й сюжет,
І на даху від них сліди.                       А лише Ваші ніжні губи.
Все виглядає, ніби з втіхи,                 А ще над залом тихий злет,
Насправді осінь хочуть замести.       Аж серце рвалося крізь груди.
Щоб не було про неї згадки.              Які же Ви були п’янкі,
Куди не гляну скрізь сніги.                Цей аромат ранкових квітів.   
І лише квіти, що на грядці,                А очі – вечірньої зорі,
Теплом заповнюють думки.              Таких не бачив в цілім світі.
10.12.2021                                            Мені здається, що вино
                                                              Не так п’янить, як Ваш дарунок.
                                                              Була зима, було кіно,
                                                              Останній ряд і цей цілунок.
                                                              07.12.2021

                                                              Бібліотекар  Людмила Турик                              

середа, 8 грудня 2021 р.

Олександру Каліщуку – 90!

9 грудня свій ювілей святкує Олександр Пилипович Каліщук!

    Щиро вітаємо іменинника та бажаємо, щоб будь-який день Вашого життя був наповнений позитивом і оптимізмом, цікавими ідеями та приємними зустрічами. Здоров'я Вас нехай ніколи не підводить і дарує бадьорий настрій. Хай Бог i  надалдопомагає Вам у творчості, дає сили жити і творити. 

Олександр Пилипович Каліщу́к – український композитор, поет-пісняр, збирач фольклору, диригент, громадський діяч, член Спілки політв'язнів і репресованих України, член Національної ліги композиторів України. Заслужений працівник культури України, кавалер ордена «За заслуги III ступеня», почесний громадянин міста Нововолинська, почесний громадянин Волині.

Митець народився 9 грудня 1931 року в селі Перевали, Турійського району, Волинської області. Семирічну освіту здобув у рідному селі. У 1951 році його, десятикласника Луківської СШ, заарештовано за належність до молодіжної організації націоналістів. Вирок: 25 років. Заслання відбував у пермській області на лісоповалах. Після звільнення екстерном закінчує 10 клас, Луцьке музичне училище та Львівську державну консерваторію імені М. В. Лисенка по класу хорового диригування.

Його творча праця пов’язана з Прибузьким краєм, м. Нововолинськом, з Україною.

Перша пісенна збірка «Волиняночка» (1998) облетіла чи не увесь світ. Автор збірок «Дзвонять в церкві дзвони» (2000), «Подарунок душі» (2001), «Я-українець» (2002), «Вишийте, мамо, долю мені» - пісні на слова П. Гоця (2005),  «На райдужний спомин» - пісні на слова В. Савчука (2006), «Не вмре наша пісня» (2008), «Родився, щоб для України жити» - пісні на слова А. Рябченюка (2010), «Безцінний скарб» (2011), «Пісенна пектораль Прибужжя» - пісні на слова Я. Гиця (2011).

Олександр Каліщук – багатогранна творча особистість. І сьогодні він  не перестає творити та радіти кожному прожитому дню. Попри те, що на його долю випало чимало випробувань, він вважає, що у всьому є свій позитив. Творчість та музика – такий нехитрий секрет довголіття та молодості Олександра Пилиповича.  

10 порад від Олександра Каліщука:

1. Шукай, не зупиняйся.

2. Іди вперед, не оглядайся.

3. Сумнівайся і виправляйся.

4. Помиляйся, але кайся.

5. Удосконалюйся, навчайся.

6. І не спіши, і не гайся.

7. З минулим попрощайся.

8. Любити людей старайся.

9. Від зла завжди відвертайся.

10. Добру лише і Богу поклоняйся.

                                                                        Бібліотекар Людмила Турик