29 вересня – День пам'яті жертв Бабиного Яру

   Бабин Яр… Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю. 29 вересня виповнюється 81 річниця від дня цих трагічних подій.

   Наша  землячка, член Спілки письменників Ізраїлю, голова Літературного об'єднання «Рішон», член Об'єднання вихідців із України м. Рішон ле -Ціон Валентина Чайковська, не оминула цю трагедію у своїй творчості.

ПЛАЧ

(до трагедії у Бабиному Ярі)
Чи то гай співає пісню тихо?
В непокої ухнув сич-сурмач  –
Від сови-бабуні вчув про лихо:
Про війну, про Бабин Яр та плач...
Там маленький хлопчик плакав гірко
За ведмедиком загубленим своїм.
І благала матінка: «Цить, синку!
Ми по небу підемо за ним...
Прихилися до грудей, маленький,
Я тебе нікому не віддам!!!»
Та й схилився в горі світ усенький:
СЕРЕД ТИСЯЧ ВБИТИХ  –
МАТІНКА З ДИТЯМ...

   Масові розстріли кінця вересня 1941 р. у Бабиному Яру є трагедією спільною для всіх, хто живе в Україні, що не має національних ознак чи терміну давності. Це всесвітньо відоме місце трагедії, що стало символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні.

(дописане 4.04.2022р.)
В Бабин Яр летять російські “Гради”...
Жах і вбивства! В Бучі, в Ірпені...
Вам не буде, вороги, пощади!!!
МИРУ УКРАЇНІ!!! НІ – ВІЙНІ!!!

                                                                     Бібліотекарка Людмила Турик

Поетичні варіації у Нововолинській міській бібліотеці

     13 вересня відбулося розширене засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», приурочене ювілеям відомих талановитих жінок Волині – поеткам Ніні Горик, Клавдії Корецькій, Людмилі Лежанській.

      Ведуча заходу Людмила Турик ознайомила присутніх із життєвим і творчим шляхом ювілярок. Присутні членкині літературно-мистецької вітальні Ірина Мартинишин, Людмила Микитюк, Галина Ільницька, Любов Занічковська  долучилися до виконання віршів волинських поеток.

     Слухачі і оцінювачі ліричних творів дійшли спільного висновку: кожна поезія яскрава і розмаїта. Автори різні за професією та уподобаннями, за освітою і світобаченням. Кожен торує власну стежку, в кожного свої улюблені теми, образи, манера, і саме цим вони цікаві та неповторні.

            «ВОЛИНЬ»               Ніна Горик
Лелеки вгорі, внизу – лепеха й жабуриння,
Ліси і лісочки, озера й озерця дрібні…
Цей клаптик землі – як розкішна бабина скриня,
Не знаєш ніколи, що знайдеш в кутку чи на дні.
Десь пісня столітня ще ойкне крізь регіт модерну,
Десь барва заблисне на вишитім рукаві,
Пригостить узлісся плодами дикого терну,
Джерельце в’юнке заворушиться у траві…
То раптом відкриється зору незнане болітце,
Сотворене Богом із виводком диких качат…
Усе це – Волинь, моє благовісне Полісся,
На ньому і досі
Всевишнього райська печать.

       Любіть поезію, прислухайтесь до її прекрасних мелодій, які дарують вам життя. Будьте доброзичливі і людяні! Тільки тоді відкриються чарівність і загадковість тих звуків і слів, які вас оточують. 

                                                                           Бібліотекарка Людмила Турик