У бібліотеці на Дружби,17 співали колядки та щедрівки

Споконвіку в Україні зимові свята супроводжувались численними традиціями, звичаями, обрядами, віруваннями. Віншуваннями люди прагнули в ці дні створити вимріяний образ достатку, щастя, злагоди і благополуччя.

У традиційних святкових дійствах від Різдва до Водохреща особливою складовою завжди були обрядові співи: колядки, щедрівки, посівальні та водохресні пісні. Подолавши довгий шлях становлення, вони й нині зберігають погляди та переконання наших пращурів. У святкові Різдвяні дні колядники і щедрівники стають немов би їх посланцями, які з сивої давнини приносять звістку про Різдво, поєднуючи минуле з сьогоденням. Повсюди можна було чути:

         Накривайте столи та все килимами
         Радуйся, ой радуйся земле
         Син Божий народився.
         Бо  прийдуть до тебе
         Три празники в гості….

20 грудня на засіданні літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» в Нововолинській центральній  бібліотеці відбулось літературно-музичне свято «Від Різдва до Водохреща». Із Різдвяними святами присутніх на заході привітала бібліотекарка Людмила Турик, а потім нагадала про витоки традицій зимових календарних свят в Україні. Особливу  увагу зосередила на культурно-історичному значенні колядок та щедрівок, як джерел не лише світогляду, а й визначення умов та часу появи прадавніх українців, формування структури суспільства тієї доби. Адже саме в колядках та щедрівках найбільше міститься народних традицій, як релігійних, так господарських і суспільних, представлених у міфічній формі. А, відтак, спроба відтворити з тих традицій образ давньої української віри і культури – це шлях до пізнання глибинних значень Різдва і Щедрого вечора, які є в основах сучасного життя українського народу. Разом з різдвяними привітаннями місцеві поети і поетеси, презентували свої вірші.

Під час заходу  звучали музичні вітання від Галини Ільницької, Галини Бугайчук та Марії Некрасової. Вони виконували сучасні українські та прадавні календарно-обрядові пісні. До колядок і щедрівок залюбки приєдналися всі учасники літературно-мистецького свята.

Цьогоріч  українці зустрічатимуть Різдво  25 грудня. І хоча й досі триває війна, та російським окупантам не вдасться забрати у нас свято. Цього дня усі ми особливо ревно молимося за перемогу України над ненависним ворогом і вітаємо один одного з  народженням  Сина Божого.                                                                                                                                                            Бібліотекарка Людмила Турик 

У Нововолинській міській бібліотеці вшанували поета-пісняра Олександра Богачука

18 грудня у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулася літературно-музична година пам’яті Олександра Богачука «Душі священе джерело». Адже саме сьогодні відомому українському поету і журналісту виповнилося б 90 років.

Богачук Олександр Теофілович народився 18 грудня 1933 року в селі Сокіл на Волині. Український поет, журналіст. В антологію української поезії Олександр Богачук увійшов разом з іменами Дмитра Павличка, Бориса Олійника, Миколи Негоди, Леоніда Куліша, Павла Глазового, Ліни Костенко, Миколи Сингаївського.

Його твори завжди привертали увагу читацької аудиторії. Це була чуйна, з добрим серцем, дотепним гумором людина, яка оспівувала в своїх поезіях важку працю своїх земляків, висміював нероб та чиновників. 

Не оминули своєю увагою поезію О. Богачука і відомі українські композитори.

Десятки мелодій на слова Олександра Богачука створили відомі композитори. Такі пісні, як «Тиша навкруги», «Троянди на пероні», «Іду я росами», «Димить туман», «Тихо падає цвіт», «Щедрик», «Журавлі», «Моя родина – Україна» відомі за межами України.

Коли люди відходять, залишається пам’ять про них. Коли відходять поети –  залишаються їх слова, їх вірші, їх пісні –  як заповіт нам усім.  «Живіть радістю, добротою – найвищим людським добром. Не скигліть і не падайте на коліна. Беріть своє. За правду вставайте на повний зріст», –  таким було життєве кредо нашого поета – земляка О. Богачука.

                                                                Бібліотекарка Людмила Турик

Літературно-музична година з Олександром Каліщуком

9 грудня почесному громадянину міста Нововолинська та Волині Олександру Каліщуку виповнюється 92 роки. Напередодні цієї поважної дати у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулась літературно-музична година «Пісня і слово – дві великі сили».

Поет, композитор, диригент, Заслужений працівник культури України, член Національної ліги композиторів України, кавалер ордена «За заслуги» 111 ступеня писав: «Якою б доля не була – життя прекрасне!». Ці  рядки з пісні Олександра Каліщука, як і багато інших, давно вже стали крилатим висловом.  Він – автор кількох поетичних збірок – «Дзвонять в церкві дзвони», «Ще не вмерла Україна», «Безцінний скарб», «Крила душі». А перша його  поетична збірка «Волиняночка», що вийшла друком ще у далекому  1998 році, облетіла чи не увесь світ. Заслужена слава довго йшла до цієї людини-легенди. Коли навчався в 10-му класі Луківської школи, його заарештували за участь у Молодіжній організації націоналістів. Сто днів допитів, побоїв та знущань довелося пережити юнакові в Луцькій тюрмі. Разом із 15 однолітками був засуджений до 25 років ув’язнення, яке відбував у Солікамському районі (нині Пермський край, РФ). Тайга, болота, лісоповал. Потім вирок переглянули. Однак три роки одинадцять місяців і двадцять два дні довелося-таки відстраждати. Реабілітували аж через 41 рік після арешту. У 1955-му звільнений за амністією.

Незважаючи на поважний вік, Олександр Пилипович, як і колись,  багато працює в тандемі з  поетами Прибужжя. На їх слова створює  прекрасні пісні, які, як і свого часу його «Волиняночка», стають популярними й нерідко перетворюються у народні.

Цього вечора, на який зібралося багато прихильників творчості «волинського соловейка», окрім гучних овацій йому дарували й щирі слова. До привітань приєднався і міський голова Борис Карпус. Він побажав земляку міцного здоров’я, невичерпної енергії, сімейного достатку, Божого благословення і вручив корзину квітів.

Упродовж вечора слова вдячності  перепліталися з музичними вітаннями від учасників вокального ансамблю «Надія» міського Палацу  культури  під керівництвом Галини Андрощук. Цього разу у їх виконанні звучали твори Олександра Каліщука. Особливо гучними були аплодисменти, коли сам винуватець торжества брав у руки баян і виконував власні твори.

– Пісні – ​як діти. Люблю їх усі. Чесно кажучи, й сам не сподівався, що прості, веселі і запальні пісні матимуть такий резонанс, – ​каже Олександр Каліщук. – Зараз, коли в Україні уже майже два роки триває війна, пишу з вірою у перемогу і переконаний, що вона неодмінно буде.

Чимало щирих вітань звучало також  від голови літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослава Гиця, директорки Нововолинської ЦБС Аліни Регешук, членкинь вітальні Любові Занічковської, Людмили Микитюк, Галини Ільницької, Світлани Жури та інших шанувальників, які бажали міцного здоров'я, наснаги, творчості, мирного неба і обов'язково Перемоги України! 

                                                                                  Бібліотекарка Людмила Турик     

На перехресті життя і творчості Світлани Бусел-Костюк

5 грудня відбулося розширене засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», яке було приурочене ювілею Світлани Костюк і проходило у рамках «Національного тижня читання» у Нововолинській центральній міській бібліотеці.

Час невблаганний. Здається ще недавно Світлана Бусел-Костюк була поруч з нами,  творила і мріяла про майбутнє, а  6 січня мине вже  шість років, відколи  після важкої недуги ще  молодою вона  пішла у засвіти.  30  листопада  їй було б  шістдесят.

Світлана Костюк – поетеса, журналіст, громадський діяч. З 2015 року – член Національної спілки письменників України, автор книг «Спалахи душі», «Наодинці зі світом», «Листи без конвертів», «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах», «Зцілення любов’ю», дитячих – «Маленьке диво» і «Мереживо чудес». Багато її віршів було покладено на музику відомими композиторами.

Світлана Костюк прийшла в літературу досить пізно, а пішла з неї дуже рано. Вона лишила після себе чимало художніх творів, які бентежать душу, в яких закарбовано щирість поетичного «Я», за яким відчуваєш величезний життєвий досвід. Вона писала те, що кричало, плакало, співало, про що молилася її душа. Творчість Світлани Костюк - важливе явище літератури Волині. Про це на заході говорила заступниця директора, вчителька української мови та літератури Нововолинського ліцею № 4 імені Т. Г. Шевченка Ірина Губерук, учениця якої, Ангеліна Флісюк, досліджувала  творчість поетеси і захищала свою роботу на тему «Екзистанційні мотиви у творчості  Світлани Костюк» у  Малій Академії Наук.

Поет живий  і допоки  будуть читати його твори,   він не вмирає. На цьому наголошували, ділячись спогадами про Світлану  Костюк і читаючи її вірші,  голова літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослав Гиць та  членкині Любов Занічковська, Людмила Микитюк та Валентина Мірошниченко. Про душевну, добру натуру нашої землячки розповіла Марія Дацюк.

Цього разу активними учасниками засідання стали учні першого курсу групи «Слюсар з колісних транспортних засобів, електрогазозварник» Нововолинського Центру професійно-технічного училища.

Захід пройшов у теплій дружній атмосфері.

                                                                               Бібліотекарка Людмила Турик