До Дня вишиванки

    18 травня в Україні відзначають ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ, яка є оберегом, символом краси, молодості і, передусім, генетичним кодом українця. Нововолинські поети та поетеси, члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» також пишуть  свої присвяти. Окремі з них пропонуємо читачам.

                            

                                 ВИШИВАЮ

                            Вишиваю свою долю

                            На лляному полотні,
                            І рожеві й білі квіти
                            Постелились по коврі.
                            Ніжний хрестик вишиваю,
                            Чорних ниток не даю
                            Щоб щасливу, гідну долю,
                            Як у Божому Раю.
                            Ніч до сонця піднялася,
                            Свічка згасла на столі.
                            Зорі світять в візерунку,
                            Та всміхаються мені.
                            Мила серцю вишиванка
                            Засвітилась візерунком,
                            Від батьківського ґанку
                            Доля стелиться дарунком.
                                                                Світлана ВОЙТОВИЧ

ВИШИВАНКА

Давня вишита сорочка

Від бабусі збереглася

Я в ній справжня українка,

Бо в Україні народилася.

Майорять на ній троянди,

На блакитно-жовтім полі.

Кожна квіточка - легенда

Має свою долю.

Вишита сорочка -

Це мій оберіг.

Бо в ній кожна ниточка

Береже мій рід.

                                     Валентина МИРОШНИЧЕНКО

                                                                                  Бібліотекарка Людмила ТУРИК

«ЛІРИЧНА СКРИНЬКА ПОЕТИЧНОЇ ДУШІ»

    Захід під такою назвою  16 травня зібрав у Нововолинській центральній міській бібліотеці пошановувачів  поезії на розширене засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця».  Цього разу година спілкування була приурочена виходу у світ літературних  альманахів «Роздуми» та «Сніп: сучасна новелістика і поезія», в яких представлена творчість Валентини Мирошниченко та Любові Занічковської – активних учасників «Маминої криниці». До  речі, Валентина Мирошниченко із Соледара. І коли там рашисти почали знищувати все і вся, змушена була покинути своє рідне місто.

-         Я була впевнена, - витираючи непрошені сльози, говорила пані Валентина, - що їдемо  на зовсім короткий час. Але сталося інакше. Словами не передати, якими були думки і відчуття, адже не знали, де зупинимося і що нас там чекає. На щастя, саме у Нововолинську знайшла багато однодумців і нових друзів, за що вдячна Богу.

    На завершення  спогадів Валентина Петрівна продекламувала свої полум'яні, пронизані безмежною любов'ю до Батьківщини вірші, які вміщені  у літературному альманасі «Роздуми».

    З творчістю Любові Занічковської нововолинці знайомі  уже давно, адже їй вдалося  видати кілька власних збірок. Декілька останніх років її поезія знайшла місце в багатьох літературних  альманахах. До речі, Любов Федорівна, крім поезії, почала писати і  прозу. А чимало її віршів поклав на музику  чоловік Віталій Занічковський.

    Слова глибокої поваги до поетес Валентини Мирошниченко та Любові Занічковської,  їх творчості  прозвучали у виступах депутата Володимирської районної ради, голови літературно-мистецької вітальні  «Мамина криниця» Ярослава Гиця, дочки Валентини  Мирошниченко  Ольги Рашевської, членкинь вітальні  Людмили Микитюк, Галини Ільницької, які також закохані у поезію і  спеціально для  заходу написали власні присвяти, наголошуючи: «…нехай у «Снопові» знов  будуть сторінки, що наші зворушать серця, а «Мами криниця», що нас об'єднала, додасть нам снаги до життя».

    Були того дня квіти і обійми, які у цей надто складний для нашої держави час,  бодай на якусь годину скрашують будні.

Захід провела бібліотекарка Людмила Турик