На перехресті життя і творчості Світлани Бусел-Костюк

5 грудня відбулося розширене засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», яке було приурочене ювілею Світлани Костюк і проходило у рамках «Національного тижня читання» у Нововолинській центральній міській бібліотеці.

Час невблаганний. Здається ще недавно Світлана Бусел-Костюк була поруч з нами,  творила і мріяла про майбутнє, а  6 січня мине вже  шість років, відколи  після важкої недуги ще  молодою вона  пішла у засвіти.  30  листопада  їй було б  шістдесят.

Світлана Костюк – поетеса, журналіст, громадський діяч. З 2015 року – член Національної спілки письменників України, автор книг «Спалахи душі», «Наодинці зі світом», «Листи без конвертів», «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах», «Зцілення любов’ю», дитячих – «Маленьке диво» і «Мереживо чудес». Багато її віршів було покладено на музику відомими композиторами.

Світлана Костюк прийшла в літературу досить пізно, а пішла з неї дуже рано. Вона лишила після себе чимало художніх творів, які бентежать душу, в яких закарбовано щирість поетичного «Я», за яким відчуваєш величезний життєвий досвід. Вона писала те, що кричало, плакало, співало, про що молилася її душа. Творчість Світлани Костюк - важливе явище літератури Волині. Про це на заході говорила заступниця директора, вчителька української мови та літератури Нововолинського ліцею № 4 імені Т. Г. Шевченка Ірина Губерук, учениця якої, Ангеліна Флісюк, досліджувала  творчість поетеси і захищала свою роботу на тему «Екзистанційні мотиви у творчості  Світлани Костюк» у  Малій Академії Наук.

Поет живий  і допоки  будуть читати його твори,   він не вмирає. На цьому наголошували, ділячись спогадами про Світлану  Костюк і читаючи її вірші,  голова літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослав Гиць та  членкині Любов Занічковська, Людмила Микитюк та Валентина Мірошниченко. Про душевну, добру натуру нашої землячки розповіла Марія Дацюк.

Цього разу активними учасниками засідання стали учні першого курсу групи «Слюсар з колісних транспортних засобів, електрогазозварник» Нововолинського Центру професійно-технічного училища.

Захід пройшов у теплій дружній атмосфері.

                                                                               Бібліотекарка Людмила Турик

Глибинний колодязь мудрості та любові

Нинішня осінь  стала особливо щедрою на нові видання для  членів літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що вже впродовж кількох десятиліть працює при  Нововолинській міській бібліотеці. Ось і нещодавно побачила світ книга  поезії і прози «КРИЛЬЦЯ МЕТЕЛИКА» Любові Занічковської. Перше, так би мовити пробне, її дітище – збірка поезії «Мелодия любви» вийшла друком ще у  2018 році. У той час жінка писала переважно російською мовою, адже народилася і навчалася аж до восьмого класу у місті Інта Республіки Комі, куди виселили, як ворогів  народу, її рідних. Можливо й надалі у творчості  пані Любові переважала б ця мова, якби не війна… З її початком багато чого змінилося у світогляді і пише тепер поезію та прозу на нашій солов'їній.

На презентацію нового доробку Любові Занічковської, яке відбулося у рамках засідання  «Маминої криниці» в оновленому читальному залі міської бібліотеки, зібралося багато поціновувачів її творчості, рідних та близьких людей. І хоча переважна більшість з них багато знають про життєвий і творчий шлях пані Любові, та все ж таки із задоволенням ще і ще раз слухали ведучу, бібліотекаря Людмилу Турик.

Поезія і проза цієї книги  несе  неймовірно потужний емоційний заряд позитиву, оптимізму, впевненості у тому, що навіть за найчорнішими хмарами неодмінно вигляне сонечко. Її поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба. І кожен вірш – це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. На цьому наголошували, вітаючи Любов Занічковську з виходом нової книги, колеги по перу Людмила Микитюк, Галина Ільницька, Ангеліна Мазурова, Валентина Мірошниченко.

Крім власних збірок, вірші Любові Занічковської були вміщені на сторінках кількох літературно-мистецьких альманахів. Вона брала участь у конкурсі від Всеукраїнської поетичної родини у соцмережі «Фейсбук» до Дня української писемності та мови, за результатами якого найкращі твори, а серед них  і поезія пані  Любові, опублікували в збірнику «Під спів солов'я у ніч горобину». Поезія та проза Любові Федорівни вміщена у першому та другому  випусках альманаху Всеукраїнської поетичної родини СНІП. З особливою теплотою Любов Занічковська розповідала  про поїздки і зустрічі з талановитими людьми України, які надихають на творчість. Її поезія - барвиста, мінлива, схвильована, яскрава проявами безпосередніх авторських почуттів.

У передмові до книги «Крильця метелика» відома письменниця, поетеса, адміністраторка ВПР, голова Громадської організації «Мистецька толока», волонтерка, громадська діячка Зоряна Кіндратишин  пише: «Ця людина повністю відповідає своєму імені: це жінка-любов, жінка-голубка, жінка-підтримка, жінка-берегиня, жінка-матір, жінка-кохана, жінка-подруга. Цей ланцюжок можна продовжувати і продовжувати… В ореолі будь-якої життєвої ролі Любов випромінює любов до життя, людей і всього прекрасного, готова огорнути теплом та увагою всіх, хто того потребує, так легко і ненав'язливо підставити плече, знайти потрібні слова у потрібну мить. Поезія і  проза авторки – глибинний колодязь мудрості та любові. Тут є все: материнська любов, вічне, як і світ, кохання, мудрість віків, непереборне бажання зробити цей світ кращим та добрішим…».

До сліз схвилювала учасників презентації пісня «Мелодія кохання», слова до  якої написала Любов Занічковська, а музику – її чоловік Віктор. Дует їх був насправді неперевершеним. Тому на прохання гостей презентації у їх виконанні прозвучало ще декілька чудових пісень. Долучилася, правда  у режимі он-лайн, до імпровізованого концерту й донька Дана, виконавши  матусину пісню «Вчорашні обійми», та композитор Олександр Свєтогоров, який поклав на музику вірш пані Любові «Ти прийди, кохана, на побачення».

Сердечно дякувала авторка усім тим, без кого її книга не побачила б світ. Найперше, фінансово підтримали діти, а їх у неї троє – два сини і донечка. До речі, до художнього  оформлення книги долучився зять Степан Танасійчук.

«Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний», – писав Василь Сухомлинський. Творчість сучасних поетів, письменників рідного краю, а до їх числа належить і Любов Занічковська, безцінна. Читаючи їх твори, ми ще більше розуміємо і відчуємо красу і неповторність рідної землі, вчимося розуміти найголовніше – добро наших сердець, чесна праця й благородні діяння ніколи не пропадуть марно, бо вони - найдорожчі людські цінності.

                                                                              Бібліотекарка Людмила Турик

У Нововолинській центральній бібліотеці відбулася презентація

    Вчора під час чергового засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що працює при Нововолинській центральній міській бібліотеці пройшла презентація поетичної збірки Галини Ільницької «Станьмо світлом». Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх, хто прагне до творчих пошуків. Здавна джерелом духовного багатства була книга.

    «Поетично налаштована на сприйняття навколишнього світу Людина – це вічний романтик з нестримним бажанням жити неординарно у бурхливих потоках мрій, бажань та дійсності,» –  сказала, відкриваючи захід, ведуча, бібліотекарка Людмила Турик.

    Філософія поезії лягає у глибини людської душі. Серце, розум, саме життя поета не може належати тільки йому. Стан його  душі означає  постійно зростаючу необхідність бути потрібною людям та рідній землі.

    Для Галини Ільницької важливою подією в житті стала її  дебютна збірка «Станьмо світлом», яка побачила світ  у червні цього року. Окремі вірші були надруковані в літературних альманахах «Відображення» та «Стихія».

    Ведуча  заходу коротко зупинилася на основних віхах біографії Галини Ільницької. Вона - уродженка Вінничини, та Волинь давно стала рідною, адже живе тут ще з 1985 року. Довгий час працювала інженером-технологом на Нововолинському заводі СТО, а потім менеджером-товарознавцем у крамниці. І, як твердить сама поетеса, завжди намагалася допомагати людям. Жінка пишається двома своїми доньками, які живуть за кордоном. Саме вони спонсорували нове видання матусі. Про це з особливою гордістю  вона розповідала тим, хто прийшов на презентацію.

    Усі, хто вже встиг ознайомитися з новою, порівняно невеликою за розміром збіркою, зазначають, що вміщені тут вірші  несуть дуже позитивну енергетику та містять філософські думки. У книзі багато духовної лірики. Авторка не оминула теми кохання та особливо актуальної і болючої нині теми  -  війни, яка, на жаль,   забирає у засвіти цвіт нашої нації.

    Знайшлося у збірці місце  для   ліричного  замилування красою рідного краю. Розуміючи, що буденність робить світ сірим і невиразним, пані Галина вірить в дива, які додають  нових сил та енергії. А ще вона, глибоко віруюча людина, вважає молитву -  найголовнішим для кожної людини в будь-якій ситуації.

    З під пера  Галини Ростиславівни  впродовж останніх років вийшло більше 200 віршів.  Віра в Бога, сім’я,  покликання, робота, творчість, вдячність та любов до всіх і усього - ось основні її цінності. Читаючи поезію пані Галини, мимоволі занурюєшся в тишу, бо така творчість спонукає до роздумів про буття і совість, про святість і Божественну велич, про те, що ми – частина Всесвіту. На   цьому наголошували учасники заходу настоятель Хресто - Воздвиженського храму Нововолинська отець Віталій Голян, колеги по перу Людмила Микитюк, Любов Занічковська, Ірина  Мартинишин та інші.

Ремарк свого часу казав, що в темні часи гарно видно світлих людей. У кожного – свій власний діалог із часом, з долею, з людьми і Богом. ХХI століття випробовує людину. Кожен із нас щодня проходить свій власний тест на Порядність та Милосердя, на вміння жити поруч із людьми й залишатися Людиною. Нова збірка поетеси – матриця її душі, надія наших сердець на те, що зло і жорстокість нарешті будуть переможені Добром і Любов’ю, Вірою, Словом, культурою…

                                                                          Бібліотекарка Людмила Турик

У Нововолинській бібліотеці відбулися голосні читання до Всеукраїнського дня бібліотек

Щорічно 30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Бібліотека – це справжня скарбниця, яка зберігає пам'ять і мудрість народу. Це свято було засноване указом президента в 1998 році. Відзначають його як бібліотекарі, так і звичайні відвідувачі бібліотек.

Вже другий рік поспіль День бібліотек ми відзначаємо в умовах воєнного стану. Уся країна об’єдналася для боротьби з рашизмом, а бібліотеки для своїх громад стали точкою опори, місцем сили і простором для спільнодії.

З глибокою пошаною до загиблих Героїв, Збройних Сил України й усіх причетних до справи захисту нашої Вітчизни, 30 вересня у Нововолинській центральній бібліотеці відбулися голосні читання «Твори добро, наближай перемогу!».

Були прочитані авторські вірші про війну, незламність нашого народу і віру в перемогу Ярославом Гицем, Валентиною  Мірошниченко, Любов'ю Занічковською, Ангеліною Мазуровою, Світланою Войтович, заслуженою журналісткою Валентиною Петрощук, а також виконувачка обов'язків директора НЦБС Аліна Регешук прочитала історію ветеранів зі збірки «Голос війни».

Вітаємо з Всеукраїнським днем бібліотек! Бажаємо, щоб кожен день приходили нові читачі і черпали знання в ваших стінах. Нехай полиці заповнять нові книги, а бібліотека буде тим місцем, куди хочеться прийти, де завжди цікаво і захоплююче!

                                                                          Бібліотекарка Людмила ТУРИК

І знову говорили про поезію в Нововолинській центральній бібліотеці

Шанобливе та поважне ставлення до жінки-матері, її високий авторитет у сім'ї і суспільстві за всіх часів були притаманні українському народові, а материнська любов була і є надійною та могутньою силою, опорою духовності, інтелекту, звершень. Саме ці цінності ми маємо прививати наступним поколінням. 

Отож організаційний комітет  нового літературного альманаху «Відображення» запропонував усім тим авторам, які мають напрацювання на цю тематику, долучитися до чергового його випуску. Приємно, що дві членкині літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», яка вже упродовж багатьох років функціонує при центральній міській бібліотеці нашого міста, відправили до альманаху свою поезію. Це, зокрема, вимушена переселенка із міста Соледар, котра порівняно недавно, але активно долучилася до числа любителів поезії Валентина Мирошниченко та нововолинянка Галина Ільницька.

27 червня у Нововолинській міській центральній бібліотеці бібліотекарка Людмила Турик ініціювала і провела годину поезії «Щаслива родина – міцна Україна».

Валентина Мирошниченко та Галина Ільницька читали свої вірші, котрі ввійшли до нового альманаху, поділилися найближчими планами і приймали щирі вітання:

від колег по перу Любові Занічковської та Людмили Микитюк

бібліотекарки ТНЕУ Любові Приступи,

а також від юристки Нововолинського  МНК Зінаїди Якименко.

Валентина Мірошниченко та Галина Ільницька закликали брати активнішу участь у випуску цього та багатьох інших альманахів, аби їхня творчість була доступна більш широкому колу поціновувачів поетичного слова.

                                                                                    Бібліотекарка Людмила Турик

До Дня вишиванки

    18 травня в Україні відзначають ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ, яка є оберегом, символом краси, молодості і, передусім, генетичним кодом українця. Нововолинські поети та поетеси, члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» також пишуть  свої присвяти. Окремі з них пропонуємо читачам.

                            

                                 ВИШИВАЮ

                            Вишиваю свою долю

                            На лляному полотні,
                            І рожеві й білі квіти
                            Постелились по коврі.
                            Ніжний хрестик вишиваю,
                            Чорних ниток не даю
                            Щоб щасливу, гідну долю,
                            Як у Божому Раю.
                            Ніч до сонця піднялася,
                            Свічка згасла на столі.
                            Зорі світять в візерунку,
                            Та всміхаються мені.
                            Мила серцю вишиванка
                            Засвітилась візерунком,
                            Від батьківського ґанку
                            Доля стелиться дарунком.
                                                                Світлана ВОЙТОВИЧ

ВИШИВАНКА

Давня вишита сорочка

Від бабусі збереглася

Я в ній справжня українка,

Бо в Україні народилася.

Майорять на ній троянди,

На блакитно-жовтім полі.

Кожна квіточка - легенда

Має свою долю.

Вишита сорочка -

Це мій оберіг.

Бо в ній кожна ниточка

Береже мій рід.

                                     Валентина МИРОШНИЧЕНКО

                                                                                  Бібліотекарка Людмила ТУРИК

«ЛІРИЧНА СКРИНЬКА ПОЕТИЧНОЇ ДУШІ»

    Захід під такою назвою  16 травня зібрав у Нововолинській центральній міській бібліотеці пошановувачів  поезії на розширене засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця».  Цього разу година спілкування була приурочена виходу у світ літературних  альманахів «Роздуми» та «Сніп: сучасна новелістика і поезія», в яких представлена творчість Валентини Мирошниченко та Любові Занічковської – активних учасників «Маминої криниці». До  речі, Валентина Мирошниченко із Соледара. І коли там рашисти почали знищувати все і вся, змушена була покинути своє рідне місто.

-         Я була впевнена, - витираючи непрошені сльози, говорила пані Валентина, - що їдемо  на зовсім короткий час. Але сталося інакше. Словами не передати, якими були думки і відчуття, адже не знали, де зупинимося і що нас там чекає. На щастя, саме у Нововолинську знайшла багато однодумців і нових друзів, за що вдячна Богу.

    На завершення  спогадів Валентина Петрівна продекламувала свої полум'яні, пронизані безмежною любов'ю до Батьківщини вірші, які вміщені  у літературному альманасі «Роздуми».

    З творчістю Любові Занічковської нововолинці знайомі  уже давно, адже їй вдалося  видати кілька власних збірок. Декілька останніх років її поезія знайшла місце в багатьох літературних  альманахах. До речі, Любов Федорівна, крім поезії, почала писати і  прозу. А чимало її віршів поклав на музику  чоловік Віталій Занічковський.

    Слова глибокої поваги до поетес Валентини Мирошниченко та Любові Занічковської,  їх творчості  прозвучали у виступах депутата Володимирської районної ради, голови літературно-мистецької вітальні  «Мамина криниця» Ярослава Гиця, дочки Валентини  Мирошниченко  Ольги Рашевської, членкинь вітальні  Людмили Микитюк, Галини Ільницької, які також закохані у поезію і  спеціально для  заходу написали власні присвяти, наголошуючи: «…нехай у «Снопові» знов  будуть сторінки, що наші зворушать серця, а «Мами криниця», що нас об'єднала, додасть нам снаги до життя».

    Були того дня квіти і обійми, які у цей надто складний для нашої держави час,  бодай на якусь годину скрашують будні.

Захід провела бібліотекарка Людмила Турик