понеділок, 6 червня 2022 р.

Година поезії з Галиною Ільницькою

31 травня, в рамках розширеного засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що працює при Нововолинській центральній міській бібліотеці, відбулася година поезії «Свою любов віддам із серця…» присвячена творчості місцевої поетеси Галині Ільницькій. На заході прозвучали вірші у виконанні самої авторки, де поєднались любов до Бога, до людей, до історії свого краю. Кожна її поезія – це маленький світ, невеличка зірка у Всесвіті земних почуттів, особливо любові. 

Зустріч у книгозбірні супроводжувалася не лише знайомством із поетичним світом Галини Ільницької, а й словами щирих побажань, які лунали на адресу поетеси.

Висловити свої враження від поезії, підтримати колегу по перу прийшли  голова вітальні Ярослав Гиць. 
Творчі колеги: Ірина Мартинишин.

Творчі колеги: Людмила Микитюк, Ангеліна Мазурова, Наталія Медвєдєва.

Настоятель Хресто-Воздвиженського храму Отець Віталій.

Крім традиційної поезії у виконанні Галини Ільницької і колеги Марії Некрасової, на заході лунала і пісня.




Захід провела бібліотекарка Людмила Турик.

неділя, 22 травня 2022 р.

23 травня - День Героїв. Свято на честь українських вояків — борців за волю України

День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передусім лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН, УПА, а також героїв Небесної сотні та сучасної російсько-української війни.
    День Героїв — це день пам'яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків — борців за волю України та є символом незборимості української нації.
    Свято Героїв – це свято величі духу українських вояків, борців за волю України які в боротьбі з ворогами залишилися нескоренеми. Для нас це свято дає можливість відродити історичну пам’ять, на величі вчинків і величі духу плекати нових героїв, нових захисників української нації захисників незалежності України.
    Пам’ятаймо: лише той народ вартий власної держави, який береже пам’ять про своїх синів і дочок, що віддали життя за свободу Вітчизни.
     Цей день є символом незборимості української нації!
    Тож хай на нашій рідній землі, освяченій кров’ю Героїв, панують мир і злагода, добро та процвітання!

СЛАВА УКРАЇНІ!
          ГЕРОЯМ СЛАВА!

МИ ВАРТІ ТОГО    ЯРОСЛАВ ГИЦЬ
Продовжу думку про щаблі і сходи,
Які долала нація в віках,
Щоб бути рівною в сім'ї народів
І гідно йти на Європейський шлях.
З часів козаччини до нашої доби
Ми воювали за свою свободу,
Хоч часом довго чухали чуби,
Але, сміливо йшли в вогонь і воду,
Коли на нашу волю посягали
І били воріженьків й ворогів.
Історія не все іще сказала,
Бо писана рукою москалів.
Але рукописи ніколи не горять,
Новітні сторінки ми пишем нині:
Герої наші із небес зорять
Духовною любов'ю Україні
І кожноденно з нами у молитві
Благають Господа за переможний бій.
Це, браття, наша найсвятіша битва,
Гуртуймося і зберігаймо стрій,
Хранімо обереги і клейноди
І зброю-крицю не впускаймо з рук.
Во ім'я гідності, державності, свободи
Гаряче серце відбиває стук
У унісон із Гімном Перемоги.
Як ми осилимо ясну дорогу,
Ми варті того, щоб побачив світ,
Яка триває більш, як триста літ.

ГОЛОС HЕБЕСНОЇ СОТНІ      СВІТЛАНА КОСТЮК

Heбеснiй Coтнi,
землякові С. Байдовському
зокрема...з поклоном...
C.Kocтюк
Ми знали і розуміли, що всі ми - смертники...
Ще більше скажу,
                               що страшно насправді на смерть іти...
Під кулями снайпера впасти, та не зламатися,
Бо скільки, скажіть, вже можна всього боятися...
Святі небеса назустріч пливли херувимами...
І ангели в першій колоні у крок із загиблими...
Хтось скаже опісля, що всіх нас, мовляв, підставили
А ми просто шанс останній для вас зоставили...
Ми знали, за що вмирали, за що не вижили...
Нам буде на небі легко, аби тільки ви жили...
Аби ви жили достойно, бо того варті,
Ми будемо вічно стояти в небесній варті...
Могло все інакше бути, та довго спали ми...
Візьміть же свободу із наших долонь пропалених...
Із наших сердець надії черпніть високої,
А ще... збережіть Україну у мирі та спокої...
Ми знали, за що вмирали... і ми не каємось...
А пильно
y вашi oчі
з нeбec
вдивляємось...

B KPAЇHІ PAHKИ ПOЧOPHIЛI     АНАТОЛІЙ ПОЛІЩУК

В кpаїні pанки почорнiлi
Cepeд poзвaлин східних міст.
Російський наймит озвірілий
Beдe ceбe, нeмов фaшист.
Там півні перші захворіли,
Стрічають сонце, що в крові.
Їx спів гармати підхопили...
Мурашки в тілі у вдови..
He відчувaє cмepть Pociя
I пo моїм бреде землі.
3 руїни постає в iмлі.
Ще зpaнкy 6'ють... Hacтaнe вeчip,
І вжe солдaти в нac нe тi.
Розправив воїн крила-плечі,
З мечем стоїть весь у броні,
Щоб у країні ранки світлі
По всіх містах стрічали ми,
Ловили усмішки привітнi
І край, як матір, берегли.

КВІТКИ НАДІЇ    ВАЛЕНТИНА ЧАЙКОВСЬКА

І хто ж бо знає, що не спав ти ніч...
Що навіть уявити жах не можеш,
Бо в Україні горе... Лине клич
Єднатись! Йти до бою! Стогнеш...
І що немає й сліду від могил,
А діточок ґвалтують нелюди прокляті...
О, Боженько! Де взяти стільки сил,
Щоб звірства ці крізь далі описати?
Коли пече у грудях, тисне щось,
І ти не маєш сили навіть встати,
А там в підвалі на “Азові” гине хтось...
І Смерть давно уже стоїть на чатах.
І чуєш шкірою крізь всі моря,
Як гірко тужить Україна-Ненька!
А у тобі всі жилоньки горять,
Та втискуєш себе в сльозу маленьку...
І будеш Господа про МИР молить!!!
І зціпиш зуби так, що стукне в скроні,
Не скажеш ні душі, ЩО так болить,
А руки, як в мерця, стають холодні...
І віриш, знаєш, чуєш: час прийде:
І УКРАЇНА ВСТАНЕ В ПОВНУ СИЛУ!!!
Вже перемога у путі! Гряде!
А ти?.. Даруєш, як Надію, квітку милу...

середа, 9 лютого 2022 р.

Про любов – жартома та всерйоз…!

Під такою назвою 8 лютого 2022 року у Нововолинській центральній міській бібліотеці на розширеному засіданні літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» відбулася літературна година до Дня Святого Валентина.

Захід було присвячено найпрекраснішому почуттю. Почуттю, що змушує жити, радіти і робити шалені вчинки. Почуттю, що описане великими поетами й поетесами всіх часів. І це - любов!

Валентинів день – дата інтимна, романтична. Закохані голубки та пронизані стрілою Амура серця - такі легковажні прикмети наших почуттів, але, безумовно, це невід'ємна символіка свята. Цього дня вітають усіх, кого люблять - мам, тат, друзів, коханих, колег.

Щиро читали свої вірші про кохання місцеві поетки,  членкині літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ірина Приступа, Ангеліна Мазурова, Галина Ільницька, Олександра Удод. 





Приємно, що на засіданні з’явилися нові обличчя. Вперше свої поетичні роботи дарувала присутнім учениця групи К-21 Володимир-Волинського центру професійної освіти Діана Власюк.

Під час тривалого й невимушеного спілкування в колі однодумців кожен мав змогу поділитися своїми думками про вічну тему кохання.

Захід провела бібліотекар Людмила Турик.

Отож, вітаємо зі святом! Кохайте та будьте коханими!

                                                                    Бібліотекарка Людмила Турик

четвер, 27 січня 2022 р.

Відбулося чергове засідання «Маминої криниці»

        25 січня цього року відбулося перше організаційне засідання членів літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», на якому обговорили план масових заходів на 2022 рік і визначили порядок їх проведення.

    Присутні на засіданні мали можливість поспілкуватись між собою, а також послухати та обговорити нові поезії Ірини Мартинишин, Юрія Андросова, Любові Занічковської та Галини Ільницької.

       Засідання провела бібліотекар центральної міської бібліотеки Людмила Турик.

    Запрошуємо всіх шанувальників поетичного слова  на засідання  вітальні, котрі відбуваються другого вівторка кожного місяця о 16 годині на Дружби, 17.

понеділок, 13 грудня 2021 р.

Нова поезія Анатолія Поліщука

 Мені сьогодні – о-го-го        Були вино і кава, й танець
Мені сьогодні – о-го-го…                   Були вино і кава, й танець,
Не літо тішить вже, а осінь.               А ще запалені свічки,
Припало срібло на чоло,                     А як світився Ваш рум’янець,
Й душа покою просить.                      Й зимові скрашував часи.
І зір туманиться чуть-чуть,                Я підійшов плеча торкнутись,
Поважні рухи навіть стали,                І музику відчув душі.
І друзів, тих, давно не чуть,               Ці вечори могли не збутись,
Яких вселенні заховали.                     Сніги стирали всі сліди.
А я ще трішечки кріплюсь                 Заграла блюз стара платівка,             
І вчуся далі віршувати.                       У саксофоні – голос Ваш.
Зими з морозом не боюсь                   Бриньчала від коліс бруківка,
І не збираюся, за піч ховатись.          За блюзом линув хриплий джаз.
Мені сьогодні трішки є,                      В снігах тонуло старе місто,
А вчора відчувалось літо.                   А я від Ваших тонув губ.
Тож вип’ємо за все моє…                  Торкався місць отих навмисно,
Вино червоне вже розлито.                І чудилося мені: - Голуб!
За о-го-го, панове, п’ю                       Тримав за талію і руки,
І за осінні мої роки.                            До танцю вів охриплий джаз.
Ще знаю, що таке люблю,                 Не думав я про час розлуки,
Хоча слабкіші стають кроки.             І що зима розділить нас.
13.12.2021 р.                                         12.12.2021 р.
 
 Заметілі                                   Мені здається
Біжать зимові заметілі,                       Мені здається, що вино
Немов грайлива дітвора.                    Не так п’янить, як Ваш цілунок.
А то гойдаються на гіллі,                   Була зима, було кіно,
Ось так куражиться зима.                   Останній ряд і цей дарунок.
Дивлюсь добралися до стріхи,           Не пам’ятаю вже й сюжет,
І на даху від них сліди.                       А лише Ваші ніжні губи.
Все виглядає, ніби з втіхи,                 А ще над залом тихий злет,
Насправді осінь хочуть замести.       Аж серце рвалося крізь груди.
Щоб не було про неї згадки.              Які же Ви були п’янкі,
Куди не гляну скрізь сніги.                Цей аромат ранкових квітів.   
І лише квіти, що на грядці,                А очі – вечірньої зорі,
Теплом заповнюють думки.              Таких не бачив в цілім світі.
10.12.2021                                            Мені здається, що вино
                                                              Не так п’янить, як Ваш дарунок.
                                                              Була зима, було кіно,
                                                              Останній ряд і цей цілунок.
                                                              07.12.2021

                                                              Бібліотекар  Людмила Турик                              

середа, 8 грудня 2021 р.

Олександру Каліщуку – 90!

9 грудня свій ювілей святкує Олександр Пилипович Каліщук!

    Щиро вітаємо іменинника та бажаємо, щоб будь-який день Вашого життя був наповнений позитивом і оптимізмом, цікавими ідеями та приємними зустрічами. Здоров'я Вас нехай ніколи не підводить і дарує бадьорий настрій. Хай Бог i  надалдопомагає Вам у творчості, дає сили жити і творити. 

Олександр Пилипович Каліщу́к – український композитор, поет-пісняр, збирач фольклору, диригент, громадський діяч, член Спілки політв'язнів і репресованих України, член Національної ліги композиторів України. Заслужений працівник культури України, кавалер ордена «За заслуги III ступеня», почесний громадянин міста Нововолинська, почесний громадянин Волині.

Митець народився 9 грудня 1931 року в селі Перевали, Турійського району, Волинської області. Семирічну освіту здобув у рідному селі. У 1951 році його, десятикласника Луківської СШ, заарештовано за належність до молодіжної організації націоналістів. Вирок: 25 років. Заслання відбував у пермській області на лісоповалах. Після звільнення екстерном закінчує 10 клас, Луцьке музичне училище та Львівську державну консерваторію імені М. В. Лисенка по класу хорового диригування.

Його творча праця пов’язана з Прибузьким краєм, м. Нововолинськом, з Україною.

Перша пісенна збірка «Волиняночка» (1998) облетіла чи не увесь світ. Автор збірок «Дзвонять в церкві дзвони» (2000), «Подарунок душі» (2001), «Я-українець» (2002), «Вишийте, мамо, долю мені» - пісні на слова П. Гоця (2005),  «На райдужний спомин» - пісні на слова В. Савчука (2006), «Не вмре наша пісня» (2008), «Родився, щоб для України жити» - пісні на слова А. Рябченюка (2010), «Безцінний скарб» (2011), «Пісенна пектораль Прибужжя» - пісні на слова Я. Гиця (2011).

Олександр Каліщук – багатогранна творча особистість. І сьогодні він  не перестає творити та радіти кожному прожитому дню. Попри те, що на його долю випало чимало випробувань, він вважає, що у всьому є свій позитив. Творчість та музика – такий нехитрий секрет довголіття та молодості Олександра Пилиповича.  

10 порад від Олександра Каліщука:

1. Шукай, не зупиняйся.

2. Іди вперед, не оглядайся.

3. Сумнівайся і виправляйся.

4. Помиляйся, але кайся.

5. Удосконалюйся, навчайся.

6. І не спіши, і не гайся.

7. З минулим попрощайся.

8. Любити людей старайся.

9. Від зла завжди відвертайся.

10. Добру лише і Богу поклоняйся.

                                                                        Бібліотекар Людмила Турик

неділя, 21 листопада 2021 р.

21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи

        Україна - це територія гідності й свободи. За час незалежності нашої Батьківщини не одному поколінню довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на свободу і гідне життя: 2004 рік - прояв громадянської активності під час Помаранчевої революції; 2013 рік - Революція Гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи.

    13 листопада 2014 року Указом Президента України щорічно 21 листопада відзначаємо День Гідності та Свободи, що об'єднує дві знакові події у новітній історії країни - Помаранчеву революцію та Революцію Гідності. 

"Собор Святого Михаїла"     ЯРОСЛАВ ГИЦЬ

Собор Святого Михаїла -
Духовна армія Свята,
Спасіння душ і гарту тіла -
Життя не ради живота,
А для духовного єднання
Тих молитовних почуттів,
Де мудрість і звитяга рання
В один об'єднуються спів,
Який зове до премоги
Над грішним світом Сатани.
Ми всі із вірою у Бога,
Христові дочки і сини
Повинні йти в однім строю,
А не блукати манівцями,
Гординю стишити свою,
Всує не кидатись словами
І театрально бити в груди
Про свою щедрість і жертовність.
Театр абсурду бачать люди:
Де правда щира й лже-духовність.
Всевишній Бог усе розсудить
І не мине сія нас чаша,
Та зникне із очей облуда
І буде перемога наша -
До неї прийдемо гуртом,
Усі прозріємо духовно
І сядем за одним столом,
Яко брати єдинокровні
І воїни Архістратига.
Нам сонце правди засіяє,
Ворожості розтане крига
І запанує єдність в краї.

"Я пам’ятаю… "   АНАТОЛІЙ ПОЛІЩУК

 Я пам’ятаю дні і ночі,
Коли в очах горів вогонь.
Коли завадили охочим,
Вкраїну здати у полон.
Я пам’ятаю лиця люду
І той піднесений запал.
Я перемогу бачив всюди,
Коли стояв, стояв Майдан.
Я пам’ятаю ту ялинку,
З якої все і почалось,
Побитих дівчинку і жінку,
І лід, де крові пролилось.
Я пам’ятаю й не забуду
Собор Михайлівський і бочки.
Туди збиралися зі всюди
Сини Вкраїни й її дочки.
Я пам’ятаю, пам’ятаю
Мільйонний марш й цей день зими,
І літри випитого чаю,
І газ, який ковтали ми.
Це був тоді лише початок,
А далі довгі тижні й дні.
Не можна змусити мовчати
Всіх тих,
Майдан у кого є в душі.

                                                                           Бібліотекар Людмила Турик