До Дня вишиванки

    18 травня в Україні відзначають ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ, яка є оберегом, символом краси, молодості і, передусім, генетичним кодом українця. Нововолинські поети та поетеси, члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» також пишуть  свої присвяти. Окремі з них пропонуємо читачам.

                            

                                 ВИШИВАЮ

                            Вишиваю свою долю

                            На лляному полотні,
                            І рожеві й білі квіти
                            Постелились по коврі.
                            Ніжний хрестик вишиваю,
                            Чорних ниток не даю
                            Щоб щасливу, гідну долю,
                            Як у Божому Раю.
                            Ніч до сонця піднялася,
                            Свічка згасла на столі.
                            Зорі світять в візерунку,
                            Та всміхаються мені.
                            Мила серцю вишиванка
                            Засвітилась візерунком,
                            Від батьківського ґанку
                            Доля стелиться дарунком.
                                                                Світлана ВОЙТОВИЧ

ВИШИВАНКА

Давня вишита сорочка

Від бабусі збереглася

Я в ній справжня українка,

Бо в Україні народилася.

Майорять на ній троянди,

На блакитно-жовтім полі.

Кожна квіточка - легенда

Має свою долю.

Вишита сорочка -

Це мій оберіг.

Бо в ній кожна ниточка

Береже мій рід.

                                     Валентина МИРОШНИЧЕНКО

                                                                                  Бібліотекарка Людмила ТУРИК

«ЛІРИЧНА СКРИНЬКА ПОЕТИЧНОЇ ДУШІ»

    Захід під такою назвою  16 травня зібрав у Нововолинській центральній міській бібліотеці пошановувачів  поезії на розширене засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця».  Цього разу година спілкування була приурочена виходу у світ літературних  альманахів «Роздуми» та «Сніп: сучасна новелістика і поезія», в яких представлена творчість Валентини Мирошниченко та Любові Занічковської – активних учасників «Маминої криниці». До  речі, Валентина Мирошниченко із Соледара. І коли там рашисти почали знищувати все і вся, змушена була покинути своє рідне місто.

-         Я була впевнена, - витираючи непрошені сльози, говорила пані Валентина, - що їдемо  на зовсім короткий час. Але сталося інакше. Словами не передати, якими були думки і відчуття, адже не знали, де зупинимося і що нас там чекає. На щастя, саме у Нововолинську знайшла багато однодумців і нових друзів, за що вдячна Богу.

    На завершення  спогадів Валентина Петрівна продекламувала свої полум'яні, пронизані безмежною любов'ю до Батьківщини вірші, які вміщені  у літературному альманасі «Роздуми».

    З творчістю Любові Занічковської нововолинці знайомі  уже давно, адже їй вдалося  видати кілька власних збірок. Декілька останніх років її поезія знайшла місце в багатьох літературних  альманахах. До речі, Любов Федорівна, крім поезії, почала писати і  прозу. А чимало її віршів поклав на музику  чоловік Віталій Занічковський.

    Слова глибокої поваги до поетес Валентини Мирошниченко та Любові Занічковської,  їх творчості  прозвучали у виступах депутата Володимирської районної ради, голови літературно-мистецької вітальні  «Мамина криниця» Ярослава Гиця, дочки Валентини  Мирошниченко  Ольги Рашевської, членкинь вітальні  Людмили Микитюк, Галини Ільницької, які також закохані у поезію і  спеціально для  заходу написали власні присвяти, наголошуючи: «…нехай у «Снопові» знов  будуть сторінки, що наші зворушать серця, а «Мами криниця», що нас об'єднала, додасть нам снаги до життя».

    Були того дня квіти і обійми, які у цей надто складний для нашої держави час,  бодай на якусь годину скрашують будні.

Захід провела бібліотекарка Людмила Турик

Їх народила Волинська земля

Під такою назвою 25 квітня у Нововолинській центральній міській бібліотеці на розширеному засіданні літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» відбулась година-спогад. Захід був присвячений непересічним творчим особистостям, краєзнавцям, поетам: 65-річчю від дня народження Олександра Бобака та 75-річчю від дня народження Тетяни Айстри.

Ведучі заходу бібліотекарки центральної міської бібліотеки Людмила Турик та Антоніна Костилева розповіли про життєвий і творчий шлях місцевих поетів та декламували вірші.

Теплими спогадами про батька, чоловіка поділилися дружина Віра Романівна та син Олександр Бобак.

Також спогадами поділилися колеги по перу Ярослав Гиць – голова літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», депутат Володимир-Волинської районної ради VІІІ скликання, Людмила Микитюк та Любов Приступа.

У виконанні аматорського колективу «Надія» прозвучали пісні на вірші Олександра Бобака та Тетяни Айстри покладені на музику Олександра Каліщука.

Для присутніх у залі була влаштована викладка літератури.

                      Вічна пам'ять нашим краянам! 

                                                                                Бібліотекарка Людмила Турик 

21 березня – Всесвітній День Поезії

21 березня у всьому світі володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають День поезії. Вшановувати тих, хто вміє підбирати найкращі слова і складати їх в найкращому порядку, вирішили на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі  у 1999 році.

«Поезія, – говориться в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу».

Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала дар Божий – мову – для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття  – любові.

Поети – люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. День поезії покликаний об’єднати усіх людей, відданих віршам.

В цей день люди мистецтва хочуть нагадати, що вірші — це живопис, який можна почути.

Вітаю поетів і тих, хто любить поезію, зі всесвітнім Днем поезії!

ПОЕЗІЯ - ЦЕ ВІЧНА ТЕМА    Ярослав Гиць
Поезія - це вічна тема,
Це - наче дихання весни
І нерозвязна теорема
Межи батьками і дітьми.
Міцне і зраджене кохання,
Блаженство і набат сердець
І тиха сповідь до світання,
Шалена спека й морозець.
І сльози вдів і матерів,
В окопі зранена молитва
Єлейний мелодійний спів,
Коли лягає кожна титра
Сльозою долі на папір.
Але ніколи на колінах,
Усім смертям наперекір
Вона для ворога не лине
Хвальною одою митця.
Із примусу вірша не буде,
Брехні немає у Творця,
Поезія - це правда, люди.
 
НАРОДЖУЄТЬСЯ  СЛОВО          ЛанаСвітлана
Шукаю мудрості в книжках.
Ковтаю кожне їхнє слово.
Й як ніжний погляд у очах
Чарує думка мене нова.
Заряд вольтовий...
Приємний стрес...
Вже світлий поштовх миті.
Й перо лягає на папір-
Народжується новий  твір.
 
СЛОВО-ЗЕРНО              Валентина Чайковська
Словами засію цю ниву, мов житом,
Як добрий сівач в стародавні часи.
Піду між рядками босоніж. Відкрита!
Чи ж зійдуть віршами? І як їх косить?
Не знаю, мій Боже.... Та й хто ж таке знає?
Щось тепле у грудях... Звеличена мить!
Хоч пташка і низько над полем кружляє  –
Не сміє клювати! Злітає в блакить!
Слова, ніби хліб для душі в сьогоденні!
Закладений в Слові весь Космосу плин.
Чим ближче душа до землі,  (незбагненне!) –  
Тим ближче і Небо без бігу хвилин!
Хай ость колосини в душі залоскоче,
Щоб серцем сприймалося слово-зерно:
Я в буквах сховала щось ясне, уроче,
Щоб гріло і грало, як в чарці вино!

Презентація книги Валентини Чайковської «На межі просвітління»

 

       16 березня в рамках літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» бібліотекарка Людмила Турик провела презентацію книги «На межі просвітління» нашої землячки, поетеси Валентини Чайковської. Це вірші різні за тематикою, жанровою структурою, але об’єднані бажанням самої авторки дати можливість читачу зазирнути трохи глибше за написане, аби знайти ту особливу родзинку, яку заховано між рядками. У її серці Ізраїль і Україна.

    В цьому році виповнюється 25 років, як вона переїхала до Ізраїлю, залишивши рідну землю, своїх українських друзів, знайомих.

    Членкиня СРП Ізраїлю, Національної СП України і Міжнародної Гільдії письменників, Лауреатка міжнародних літературних конкурсів. Із 2008 по 2016 рр. – очільниця літературного об’єднання «Рішон». Авторка 19-ти книг, написаних українською та російською мовами, членкиня редколегії часопису «Відлуння», член Правління Всеізраїльського об’єднання вихідців із України, володарка премії «Її величність книга» (Париж). Більше вісімдесяти віршів Валентини Чайковської стали піснями, серед них – дванадцять пісень для дітей.

    Валентина Чайковська лауреатка та дипломатка багатьох літературних конкурсів (Україна, Ізраїль, Німеччина, США), в тому числі Міжнародної літературної премії 2022 року.

    Лауреатка Першого Міжконтинентального Фестивалю української патріотичної пісні в Сполучених Штатах Америки UHITED FORD UKRAINE – 2022. Друкується в часописах, альманахах та періодичній пресі Ізраїлю, України, Німеччини, США, Румунії, Канади (поезія, проза, публіцистика).

    В 2021 році присвоєно звання Посла Миру з проєкту «КНИГА МИРУ» (Інтернаціональний Союз Письменників), академикиня Академії літератури, мистецтва, комунікації.

     В 2021 році в гаю «Вчених та діячів культури репатріантів», з ініціативи Спілки письменників Ізраїлю, посаджено іменне дерево на честь Валентини Чайковської.

    Присутні на заході переглянули відеопрезентацію про життя і творчість поетеси та прослухали в записі пісню на її слова «Лелеки» (музику написав відомий композитор  Алекс Ческіс). Цю пісню в США на 1-му конкурсі патріотичної української пісні признано Лауреатом.

    Не залишились байдужими до краси і величі рідного слова члени мистецької вітальні, які  із захопленням і трепетом  декламували вірші Валентини Чайковської на різну тематику. Найбільше звучали поезії про українську мову, рідний край, де відчувається любов до України, біль за її сьогодення і майбуття, родину  і, звичайно, про кохання.

    На завершення, ведуча заходу Людмила Турик побажала землячці, щоб і надалі творилося успішно і образно, схвильовано та чуттєво. Хай Бог посилає здоров’я міцного, нових збірок, читацької любові і всіляких гараздів.

Бібліотекарка Людмила Турик

Пам'яті Героїв Небесної сотні

  20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні. Це  пам'ятна дата вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення  Героїв Небесної Сотні.

 Нововолинські поети та поетеси, члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» також щороку на згадку про мужніх синів України пишуть  свої поетичні присвяти. Окремі з них пропонуємо читачам.

ДИМ   МАЙДАНУ        

Пливе димок Хрещатиком майданним,

Гірчить на серці біль людських утрат,

Невільничі розірвані кайдани
І дивиться у очі брату брат.
Там, за периметром, ще бродить страх тваринний
Та на Майдані вже його нема,
Тут кожен віднайшов в собі людину,
Нас не лякає беркут і зима.
Оаза волі, правди і свободи,
Новітня Січ постала в місті тім,
Ізвідки хрещення зійшло в дніпровську воду
Та знову стало помислом святим.
Нас об'єднали віра і молитва
На світлий поступ до нових висот
Це наша, браття, історична битва,
Ми світові сказали: наш народ
Освячений Тарасовим завітом,
Гартований змаганням поколінь
Зумів нарешті свічі запалити
Єднання нації і змив безчестя тлінь.
Повстав Майдан, повстала вся країна,
Шлях до Європи вільний у серцях,
Живе, не вмерла наша Україна
З знаменом синьо-жовтим у руках.
                                            Ярослав  ГИЦЬ.
            ПАМ'ЯТЬ ПРО МАЙДАН            
Як величаво дзвонять дзвони…
І дзвін цей нагадав
Той день, коли забив на сполох,
Михайлівський собор.
Хтось бив і бив, і бив у дзвони…
На ноги люд увесь підняв.
Біда!.. Невинної лилося море крові
Народ у крові весь потопав!!!
Собор прийняв усіх нужденних,
Пораненим допомагав,
Служителів у цьому храмі
Господь на подвиг надихнув.
Як величаво дзвонять дзвони…
Дзвін знову сколихнув Майдан.
У серці біль… Убитих
Вже не воскресити,
Та шану їм народ віддав.
І не кінчається людський потік…
Горять свічки…
І всюди море квітів…
Про рід свій український
                 пам'ятай!
Вони у нас в серцях –
І будуть
        Вічно
               Жити!
                             Людмила МИКИТЮК.
          СОТНЯ   НЕБЕСНА                 
Піднялися в небо птахи,
Крила Ангелів вдягли.
Плачуть батько, плачуть й мати,
пам'яті горять свічки.
Не погасла слава в Бога…
Незабутні імена…
Від майдану мчить дорога,
Стріне батьківська земля.
Піднялася сотня в небо,
Полягли  герої всі
І за мене, і за тебе,
За любов на всій землі.
Барикади обгорілі,
В кулях жерстяні щити,
А навпроти озвірілі…
Постріл… Далі не пройти.
Підхопили побратими,
Поміж кулями несли,
Щоб лишилися живими,
Щоб раділи матері.
Одні падали, вставали,
Інші боронити йшли –
І Майдан наш не зламали…
В небі з золота щити.
Виборола нам свободу
Сотня наша осяйна,
Слава! – від всього народу,
З Богом кожна є душа.
                              Анатолій  ПОЛІЩУК.

                                   Бібліотекарка Людмила Турик       

Люблю безмежно Україну – в ній доля сплетена моя

Під такою назвою у рамках розширеного засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» 16 лютого в центральній  бібліотеці міста відбувся вечір поезії Анатолія Поліщука – корінного нововолинця, який тривалий час працював інженером-механіком на підприємствах нашого міста. Як і завжди, в залі  панували творча атмосфера та вільне спілкування. Ведуча заходу бібліотекарка  Людмила Турик  ознайомила учасників із життєвим і творчим шляхом  поета, який уже видав шість своїх книг, зокрема, «Осінні етюди», «Озерний край», «Спасибі, люди, за Майдан», «Неоголошена війна» та «І знову опустився лист».  Окремі його вірші покладено на музику і відвідувачі заходу мали можливість почути їх у виконанні Віктора Гаврилюка. 

Прекрасно сприйняли  присутні поезію винуватця заходу, яку  читали члени молодіжної громадської організації «Компас» та студенти Західноукраїнського Національного Університету: Герман Голян, Юлія Собчук, Микола Приходько та Анастасія Музичук.    До речі, декламування супроводжувалося грою на гітарі Германа Голяна.

Із захопленням слухали на вечорі нову поезію, яку декламував автор.

Своїми враженнями від почутого поділилися голова літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослав Гиць, бібліотекарка Любов Приступа, а  членкиня вітальні Людмила Микитюк прочитала   власний вірш-присвяту Анатолію Поліщуку.

Такі заходи залишають у серці хороший слід і спонукають до творчості навіть у цей непростий  час.  Адже поезія  має велику  силу, вона бентежить, тривожить, надихає, змушує думати.

Учасники  творчої зустрічі, згадуючи події сьогодення, хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх хто загинув, захищаючи незалежність і свободу України.

                                                                                          Бібліотекарка Людмила Турик