Нова книжкова полиця у Нововолинській публічній бібліотеці: «Поет, що говорить серцем»

У нашій бібліотеці з’явилася особлива книжкова полиця, присвячена 75-річчю від дня народження Ярослава Гиця — талановитого поета, автора 11 поетичних збірок, кожна з яких відображає його щирість, громадянську позицію та глибину душі. Цей куточок — не лише про літературу, а й про роздуми, які торкають серце кожного читача. У своїх віршах Ярослав Гиць пише про те, що хвилює кожного з нас: любов до Батьківщини, щоденні виклики, надію та мрії. Особливістю цієї полиці стане місце для майбутньої, дванадцятої збірки, яка вже знаходиться в процесі створення. Ми з нетерпінням чекаємо на неї, адже кожна нова робота автора — це ще одна сторінка у літописі сучасної української поезії.

Запрошуємо всіх завітати до бібліотеки, ознайомитися з творчістю Ярослава Гиця та відкрити для себе поезію, що говорить серцем.

                                                                 Бібліотекарка Людмила Турик

Вдячні за подарунок

     З творчістю Валентини Чайковської, котра народилася у Луцьку, а у 1998 році репатріювалася до Ізраїлю і там розпочала новий етап своєї творчої діяльності, читачі Нововолинської публічної бібліотеки знайомі давно. Бо авторка усі ці роки підтримує з нашою книгозбірнею тісні зв'язки. Напередодні Різдвяних свят ми отримали від неї чудовий подарунок — нові її книги «Чулим голосом серця» та «Світанкові думи», які поповнили наш фонд.

    Поезія, вміщена тут, сповнена глибоких емоцій, теплих спогадів та ліричних образів. Зокрема, вірші у збірці «Чулим голосом серця» присвячені рідній Волині, її мальовничій природі та незабутнім спогадам дитинства. А «Світанкові думи» — це ніжна і зворушлива ода чоловікові, батькові й дідусеві, який став джерелом натхнення для авторки.

     Між іншим, свою поезію пані Валентина друкувала в часописах, альманахах та періодичних виданнях України, Ізраїлю, Німеччини, США,  Румунії та деяких інших країнах світу. Визнанням її таланту стало присвоєння у 2021 році звання Посла Миру в рамках проєкту «Книга Миру» та звання академіка Академії літератури, мистецтва і комунікації. Також на її честь висаджено іменне дерево в гаю «Вчених та діячів культури репатріантів» в Ізраїлі.

  У своїй творчості Валентина Чайковська майстерно поєднує любов до України та Ізраїлю. В її віршах звучить заклик завжди бачити прекрасне в повсякденні, бути щирими у своїх почуттях та встигнути сказати важливі слова близьким людям. Її рядки пронизані теплом, ніжністю та прагненням до миру.

   Запрошуємо усіх відвідувачів бібліотеки ознайомитися з новими книгами і поринути у світ поезії Валентини Чайковської.

                                                                                     Бібліотекарка Людмила Турик

Нові поезії Анатолія Поліщука

                                                  Пішли в туман дитячі сни

Пішли в туман дитячі сни,

І юності мрійливі крила,

І лісу запах, запах хни,

І подих літа, його сила.

Пішли в країну диво-мрій

І сподівань душі дитячих,

Лишили острови надій,

У царство кинули незрячих.

Стою дорослим серед нив,

Не скошених ще поки вітром.

Тоді, тоді я лише жив,

Світився сяйвом, білим світлом.

Дзвенів у полі голос мій,

Немовби жайворон у висі.

Немов провісник-буревій.

Ті сни мої були – пречисті.

Дозріли вже мої літа,

І посивіли таки крила,

Мелодія вже й сну не та,

Та мудрості з’явилась сила.

                                02.01.2017 р.

                                                   Не спи, солдатику, не спи

Не спи, прошу тебе, не спи,

Не закривай від болю юні очі.

У Бога силоньки проси,

Загоять рани рученьки дівочі.

Прошу, на мене подивись,

Твоя, твоя я стану наречена.

Поглянь у небо, в сонце, ввись –

Жовто-блакитні сяють як знамена.

Живи, солдатику,  живи

І обіприся на мої рамена,

І ворогам всім доведи –

Козацька кров пульсує в твоїх венах.

Я дотягну тебе, не спи,

Не час, не час іще вмирати.

Міцніше рану лиш стисни,

Вже завтра танго будем танцювати.

Прошу, солдатику, не спи,

Я про кохання пісню заспіваю.

                                                   Сльозою змий печальні сни,

В ранковім поцілуємось розмаю.

                                          30.01.2017 р.

                  Листи з фронту

Відправлю листи про кохання ранкові,

Нехай вітер несе у всі сторони світу.

Вміщу в них проміння, проміння любові

І степу мелодію із літнього квіту.

Відправлю коханій за море, за зиму.

В конвертах трикутних відпущу їх за гори.

Від хмари, від неба вкладу сонце-риму,

І жменями вишлю у нічні диво-зорі.

Відправлю в них радість, а сльози не буду,

Бо досить тих воєн і морозів, і пекла.

Я знаю, я вірю, надіюсь на чудо,

Відправлю до тебе, поки день і не смеркло.

Відправлю листи, телеграми і вісті

Водою, росою, із дощем блискавично.

Не буду писати про тих, хто вже – «двісті»,

Моїх побратимів, що пішли так велично.

Відправлю листи, замість сліз будуть роси

І повітря без диму, лиш ранковий розмай.

Поглянь, як вербові квітують ось коси,

Повернуся до тебе, лиш надійся, чекай.

                                                      04.03.2017 р.

                                 

                                                    Сьогодні далеко від дому

Сьогодні далеко від дому

І завтра також я не в нім.

Туман відчуваю і втому,

Миритися мушу із цим.

Дощить за вікном сьогодення,

Небесна спадає сльоза.

Відшукати бажаю натхнення.

Кожна крапля – секунда життя

Стікає по склу, по чужому,

Біжить, мов малий потічок.

Далеко сьогодні від дому,

Де серця горить маячок.

Залишив я бажану гавань,

Що зветься: «Родинний мій край»

Усе виглядаю той травень,

У нім веселковий розмай.

Далеко таки я від дому,

А серце за ним все болить.

Дощить у краю, у чужому,

Й буває нестерпно гірчить.

                             23.04.2017 р.

                                                   Радію життю, що хвилини, що миті

Радію життю, що хвилини, що миті,

І сонцю радію в небесній блакиті.

Подиху вітра, краплині дощу,

Розчарування у поле пущу.

Радію ромашці і макам червоним,

І місяцю, й зорям, годинам безсонним.

Чарівній усмішці й дотику рук,

Кохання люблю божественний звук.

Радію очам, що палають навпроти,

В них музику бачу, мелодію, ноти.

Оркестрам радію і скрипалю,

І слову радію, слову: «Люблю!»

Радію життю, що хвилини, що миті,

Тужити не буду за дні всі прожиті.

Попереду щастя – ціла ріка,

У щасті місця для горя нема.

                                              18.05.2017 р.

            Люблю свій край

Люблю свій край налитий диво-сонцем,

У нім небесну синь святу люблю

І двійко оченяток у віконці,

Що виглядають ранішню зорю.

Люблю лани насіяні житами

І соняхів веселий передзвін,

І колискові, що співають мами,

І за вітрами мчатись навздогін.

Люблю Донбас, Полісся, Крим, Карпати,

Степи безмежні, гори і ліси.

Люблю самотньо в полі постояти

І слухати пташині голоси.

Люблю свій край я – ніжну Україну,

Річки, сади і села, і міста,

Червону, ніби вишиту, калину…

Кохані цілувать люблю вуста.

                                     06.06.2017 р.

                 День прапора

Знамена, мов крила, підняті сьогодні

У кожному місті і в кожнім селі,

Немовби вогні, горять благородні

І світять любов’ю в українській душі.

Два кольори щастя – хліба і неба,

Лани нескінченні і ніжну блакить

Нам дарувало божественне небо

На роки, на вічність, секунди й на мить.

Підняті знамена, щоб правда і доля

З’єднались в один нескінченний потік.

Тризубом скріпилась Всевишнього воля

Україна незломна і з Богом навік.

О, Україно, ти казкова країна,

Найкраща у світі родюча земля,

Вклонюся тобі, припаду на коліна,

А прапор, мов крила, тримає душа.

                                                 23.08.2017 р.