Пам'яті Героїв Небесної сотні

  20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні. Це  пам'ятна дата вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення  Героїв Небесної Сотні.

 Нововолинські поети та поетеси, члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» також щороку на згадку про мужніх синів України пишуть  свої поетичні присвяти. Окремі з них пропонуємо читачам.

ДИМ   МАЙДАНУ        

Пливе димок Хрещатиком майданним,

Гірчить на серці біль людських утрат,

Невільничі розірвані кайдани
І дивиться у очі брату брат.
Там, за периметром, ще бродить страх тваринний
Та на Майдані вже його нема,
Тут кожен віднайшов в собі людину,
Нас не лякає беркут і зима.
Оаза волі, правди і свободи,
Новітня Січ постала в місті тім,
Ізвідки хрещення зійшло в дніпровську воду
Та знову стало помислом святим.
Нас об'єднали віра і молитва
На світлий поступ до нових висот
Це наша, браття, історична битва,
Ми світові сказали: наш народ
Освячений Тарасовим завітом,
Гартований змаганням поколінь
Зумів нарешті свічі запалити
Єднання нації і змив безчестя тлінь.
Повстав Майдан, повстала вся країна,
Шлях до Європи вільний у серцях,
Живе, не вмерла наша Україна
З знаменом синьо-жовтим у руках.
                                            Ярослав  ГИЦЬ.
            ПАМ'ЯТЬ ПРО МАЙДАН            
Як величаво дзвонять дзвони…
І дзвін цей нагадав
Той день, коли забив на сполох,
Михайлівський собор.
Хтось бив і бив, і бив у дзвони…
На ноги люд увесь підняв.
Біда!.. Невинної лилося море крові
Народ у крові весь потопав!!!
Собор прийняв усіх нужденних,
Пораненим допомагав,
Служителів у цьому храмі
Господь на подвиг надихнув.
Як величаво дзвонять дзвони…
Дзвін знову сколихнув Майдан.
У серці біль… Убитих
Вже не воскресити,
Та шану їм народ віддав.
І не кінчається людський потік…
Горять свічки…
І всюди море квітів…
Про рід свій український
                 пам'ятай!
Вони у нас в серцях –
І будуть
        Вічно
               Жити!
                             Людмила МИКИТЮК.
          СОТНЯ   НЕБЕСНА                 
Піднялися в небо птахи,
Крила Ангелів вдягли.
Плачуть батько, плачуть й мати,
пам'яті горять свічки.
Не погасла слава в Бога…
Незабутні імена…
Від майдану мчить дорога,
Стріне батьківська земля.
Піднялася сотня в небо,
Полягли  герої всі
І за мене, і за тебе,
За любов на всій землі.
Барикади обгорілі,
В кулях жерстяні щити,
А навпроти озвірілі…
Постріл… Далі не пройти.
Підхопили побратими,
Поміж кулями несли,
Щоб лишилися живими,
Щоб раділи матері.
Одні падали, вставали,
Інші боронити йшли –
І Майдан наш не зламали…
В небі з золота щити.
Виборола нам свободу
Сотня наша осяйна,
Слава! – від всього народу,
З Богом кожна є душа.
                              Анатолій  ПОЛІЩУК.

                                   Бібліотекарка Людмила Турик       

Люблю безмежно Україну – в ній доля сплетена моя

Під такою назвою у рамках розширеного засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» 16 лютого в центральній  бібліотеці міста відбувся вечір поезії Анатолія Поліщука – корінного нововолинця, який тривалий час працював інженером-механіком на підприємствах нашого міста. Як і завжди, в залі  панували творча атмосфера та вільне спілкування. Ведуча заходу бібліотекарка  Людмила Турик  ознайомила учасників із життєвим і творчим шляхом  поета, який уже видав шість своїх книг, зокрема, «Осінні етюди», «Озерний край», «Спасибі, люди, за Майдан», «Неоголошена війна» та «І знову опустився лист».  Окремі його вірші покладено на музику і відвідувачі заходу мали можливість почути їх у виконанні Віктора Гаврилюка. 

Прекрасно сприйняли  присутні поезію винуватця заходу, яку  читали члени молодіжної громадської організації «Компас» та студенти Західноукраїнського Національного Університету: Герман Голян, Юлія Собчук, Микола Приходько та Анастасія Музичук.    До речі, декламування супроводжувалося грою на гітарі Германа Голяна.

Із захопленням слухали на вечорі нову поезію, яку декламував автор.

Своїми враженнями від почутого поділилися голова літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослав Гиць, бібліотекарка Любов Приступа, а  членкиня вітальні Людмила Микитюк прочитала   власний вірш-присвяту Анатолію Поліщуку.

Такі заходи залишають у серці хороший слід і спонукають до творчості навіть у цей непростий  час.  Адже поезія  має велику  силу, вона бентежить, тривожить, надихає, змушує думати.

Учасники  творчої зустрічі, згадуючи події сьогодення, хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх хто загинув, захищаючи незалежність і свободу України.

                                                                                          Бібліотекарка Людмила Турик