У бібліотеці на Дружби,17 співали колядки та щедрівки

Споконвіку в Україні зимові свята супроводжувались численними традиціями, звичаями, обрядами, віруваннями. Віншуваннями люди прагнули в ці дні створити вимріяний образ достатку, щастя, злагоди і благополуччя.

У традиційних святкових дійствах від Різдва до Водохреща особливою складовою завжди були обрядові співи: колядки, щедрівки, посівальні та водохресні пісні. Подолавши довгий шлях становлення, вони й нині зберігають погляди та переконання наших пращурів. У святкові Різдвяні дні колядники і щедрівники стають немов би їх посланцями, які з сивої давнини приносять звістку про Різдво, поєднуючи минуле з сьогоденням. Повсюди можна було чути:

         Накривайте столи та все килимами
         Радуйся, ой радуйся земле
         Син Божий народився.
         Бо  прийдуть до тебе
         Три празники в гості….

20 грудня на засіданні літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» в Нововолинській центральній  бібліотеці відбулось літературно-музичне свято «Від Різдва до Водохреща». Із Різдвяними святами присутніх на заході привітала бібліотекарка Людмила Турик, а потім нагадала про витоки традицій зимових календарних свят в Україні. Особливу  увагу зосередила на культурно-історичному значенні колядок та щедрівок, як джерел не лише світогляду, а й визначення умов та часу появи прадавніх українців, формування структури суспільства тієї доби. Адже саме в колядках та щедрівках найбільше міститься народних традицій, як релігійних, так господарських і суспільних, представлених у міфічній формі. А, відтак, спроба відтворити з тих традицій образ давньої української віри і культури – це шлях до пізнання глибинних значень Різдва і Щедрого вечора, які є в основах сучасного життя українського народу. Разом з різдвяними привітаннями місцеві поети і поетеси, презентували свої вірші.

Під час заходу  звучали музичні вітання від Галини Ільницької, Галини Бугайчук та Марії Некрасової. Вони виконували сучасні українські та прадавні календарно-обрядові пісні. До колядок і щедрівок залюбки приєдналися всі учасники літературно-мистецького свята.

Цьогоріч  українці зустрічатимуть Різдво  25 грудня. І хоча й досі триває війна, та російським окупантам не вдасться забрати у нас свято. Цього дня усі ми особливо ревно молимося за перемогу України над ненависним ворогом і вітаємо один одного з  народженням  Сина Божого.                                                                                                                                                            Бібліотекарка Людмила Турик 

У Нововолинській міській бібліотеці вшанували поета-пісняра Олександра Богачука

18 грудня у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулася літературно-музична година пам’яті Олександра Богачука «Душі священе джерело». Адже саме сьогодні відомому українському поету і журналісту виповнилося б 90 років.

Богачук Олександр Теофілович народився 18 грудня 1933 року в селі Сокіл на Волині. Український поет, журналіст. В антологію української поезії Олександр Богачук увійшов разом з іменами Дмитра Павличка, Бориса Олійника, Миколи Негоди, Леоніда Куліша, Павла Глазового, Ліни Костенко, Миколи Сингаївського.

Його твори завжди привертали увагу читацької аудиторії. Це була чуйна, з добрим серцем, дотепним гумором людина, яка оспівувала в своїх поезіях важку працю своїх земляків, висміював нероб та чиновників. 

Не оминули своєю увагою поезію О. Богачука і відомі українські композитори.

Десятки мелодій на слова Олександра Богачука створили відомі композитори. Такі пісні, як «Тиша навкруги», «Троянди на пероні», «Іду я росами», «Димить туман», «Тихо падає цвіт», «Щедрик», «Журавлі», «Моя родина – Україна» відомі за межами України.

Коли люди відходять, залишається пам’ять про них. Коли відходять поети –  залишаються їх слова, їх вірші, їх пісні –  як заповіт нам усім.  «Живіть радістю, добротою – найвищим людським добром. Не скигліть і не падайте на коліна. Беріть своє. За правду вставайте на повний зріст», –  таким було життєве кредо нашого поета – земляка О. Богачука.

                                                                Бібліотекарка Людмила Турик

Літературно-музична година з Олександром Каліщуком

9 грудня почесному громадянину міста Нововолинська та Волині Олександру Каліщуку виповнюється 92 роки. Напередодні цієї поважної дати у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулась літературно-музична година «Пісня і слово – дві великі сили».

Поет, композитор, диригент, Заслужений працівник культури України, член Національної ліги композиторів України, кавалер ордена «За заслуги» 111 ступеня писав: «Якою б доля не була – життя прекрасне!». Ці  рядки з пісні Олександра Каліщука, як і багато інших, давно вже стали крилатим висловом.  Він – автор кількох поетичних збірок – «Дзвонять в церкві дзвони», «Ще не вмерла Україна», «Безцінний скарб», «Крила душі». А перша його  поетична збірка «Волиняночка», що вийшла друком ще у далекому  1998 році, облетіла чи не увесь світ. Заслужена слава довго йшла до цієї людини-легенди. Коли навчався в 10-му класі Луківської школи, його заарештували за участь у Молодіжній організації націоналістів. Сто днів допитів, побоїв та знущань довелося пережити юнакові в Луцькій тюрмі. Разом із 15 однолітками був засуджений до 25 років ув’язнення, яке відбував у Солікамському районі (нині Пермський край, РФ). Тайга, болота, лісоповал. Потім вирок переглянули. Однак три роки одинадцять місяців і двадцять два дні довелося-таки відстраждати. Реабілітували аж через 41 рік після арешту. У 1955-му звільнений за амністією.

Незважаючи на поважний вік, Олександр Пилипович, як і колись,  багато працює в тандемі з  поетами Прибужжя. На їх слова створює  прекрасні пісні, які, як і свого часу його «Волиняночка», стають популярними й нерідко перетворюються у народні.

Цього вечора, на який зібралося багато прихильників творчості «волинського соловейка», окрім гучних овацій йому дарували й щирі слова. До привітань приєднався і міський голова Борис Карпус. Він побажав земляку міцного здоров’я, невичерпної енергії, сімейного достатку, Божого благословення і вручив корзину квітів.

Упродовж вечора слова вдячності  перепліталися з музичними вітаннями від учасників вокального ансамблю «Надія» міського Палацу  культури  під керівництвом Галини Андрощук. Цього разу у їх виконанні звучали твори Олександра Каліщука. Особливо гучними були аплодисменти, коли сам винуватець торжества брав у руки баян і виконував власні твори.

– Пісні – ​як діти. Люблю їх усі. Чесно кажучи, й сам не сподівався, що прості, веселі і запальні пісні матимуть такий резонанс, – ​каже Олександр Каліщук. – Зараз, коли в Україні уже майже два роки триває війна, пишу з вірою у перемогу і переконаний, що вона неодмінно буде.

Чимало щирих вітань звучало також  від голови літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослава Гиця, директорки Нововолинської ЦБС Аліни Регешук, членкинь вітальні Любові Занічковської, Людмили Микитюк, Галини Ільницької, Світлани Жури та інших шанувальників, які бажали міцного здоров'я, наснаги, творчості, мирного неба і обов'язково Перемоги України! 

                                                                                  Бібліотекарка Людмила Турик     

На перехресті життя і творчості Світлани Бусел-Костюк

5 грудня відбулося розширене засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», яке було приурочене ювілею Світлани Костюк і проходило у рамках «Національного тижня читання» у Нововолинській центральній міській бібліотеці.

Час невблаганний. Здається ще недавно Світлана Бусел-Костюк була поруч з нами,  творила і мріяла про майбутнє, а  6 січня мине вже  шість років, відколи  після важкої недуги ще  молодою вона  пішла у засвіти.  30  листопада  їй було б  шістдесят.

Світлана Костюк – поетеса, журналіст, громадський діяч. З 2015 року – член Національної спілки письменників України, автор книг «Спалахи душі», «Наодинці зі світом», «Листи без конвертів», «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах», «Зцілення любов’ю», дитячих – «Маленьке диво» і «Мереживо чудес». Багато її віршів було покладено на музику відомими композиторами.

Світлана Костюк прийшла в літературу досить пізно, а пішла з неї дуже рано. Вона лишила після себе чимало художніх творів, які бентежать душу, в яких закарбовано щирість поетичного «Я», за яким відчуваєш величезний життєвий досвід. Вона писала те, що кричало, плакало, співало, про що молилася її душа. Творчість Світлани Костюк - важливе явище літератури Волині. Про це на заході говорила заступниця директора, вчителька української мови та літератури Нововолинського ліцею № 4 імені Т. Г. Шевченка Ірина Губерук, учениця якої, Ангеліна Флісюк, досліджувала  творчість поетеси і захищала свою роботу на тему «Екзистанційні мотиви у творчості  Світлани Костюк» у  Малій Академії Наук.

Поет живий  і допоки  будуть читати його твори,   він не вмирає. На цьому наголошували, ділячись спогадами про Світлану  Костюк і читаючи її вірші,  голова літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослав Гиць та  членкині Любов Занічковська, Людмила Микитюк та Валентина Мірошниченко. Про душевну, добру натуру нашої землячки розповіла Марія Дацюк.

Цього разу активними учасниками засідання стали учні першого курсу групи «Слюсар з колісних транспортних засобів, електрогазозварник» Нововолинського Центру професійно-технічного училища.

Захід пройшов у теплій дружній атмосфері.

                                                                               Бібліотекарка Людмила Турик

Глибинний колодязь мудрості та любові

Нинішня осінь  стала особливо щедрою на нові видання для  членів літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що вже впродовж кількох десятиліть працює при  Нововолинській міській бібліотеці. Ось і нещодавно побачила світ книга  поезії і прози «КРИЛЬЦЯ МЕТЕЛИКА» Любові Занічковської. Перше, так би мовити пробне, її дітище – збірка поезії «Мелодия любви» вийшла друком ще у  2018 році. У той час жінка писала переважно російською мовою, адже народилася і навчалася аж до восьмого класу у місті Інта Республіки Комі, куди виселили, як ворогів  народу, її рідних. Можливо й надалі у творчості  пані Любові переважала б ця мова, якби не війна… З її початком багато чого змінилося у світогляді і пише тепер поезію та прозу на нашій солов'їній.

На презентацію нового доробку Любові Занічковської, яке відбулося у рамках засідання  «Маминої криниці» в оновленому читальному залі міської бібліотеки, зібралося багато поціновувачів її творчості, рідних та близьких людей. І хоча переважна більшість з них багато знають про життєвий і творчий шлях пані Любові, та все ж таки із задоволенням ще і ще раз слухали ведучу, бібліотекаря Людмилу Турик.

Поезія і проза цієї книги  несе  неймовірно потужний емоційний заряд позитиву, оптимізму, впевненості у тому, що навіть за найчорнішими хмарами неодмінно вигляне сонечко. Її поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба. І кожен вірш – це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. На цьому наголошували, вітаючи Любов Занічковську з виходом нової книги, колеги по перу Людмила Микитюк, Галина Ільницька, Ангеліна Мазурова, Валентина Мірошниченко.

Крім власних збірок, вірші Любові Занічковської були вміщені на сторінках кількох літературно-мистецьких альманахів. Вона брала участь у конкурсі від Всеукраїнської поетичної родини у соцмережі «Фейсбук» до Дня української писемності та мови, за результатами якого найкращі твори, а серед них  і поезія пані  Любові, опублікували в збірнику «Під спів солов'я у ніч горобину». Поезія та проза Любові Федорівни вміщена у першому та другому  випусках альманаху Всеукраїнської поетичної родини СНІП. З особливою теплотою Любов Занічковська розповідала  про поїздки і зустрічі з талановитими людьми України, які надихають на творчість. Її поезія - барвиста, мінлива, схвильована, яскрава проявами безпосередніх авторських почуттів.

У передмові до книги «Крильця метелика» відома письменниця, поетеса, адміністраторка ВПР, голова Громадської організації «Мистецька толока», волонтерка, громадська діячка Зоряна Кіндратишин  пише: «Ця людина повністю відповідає своєму імені: це жінка-любов, жінка-голубка, жінка-підтримка, жінка-берегиня, жінка-матір, жінка-кохана, жінка-подруга. Цей ланцюжок можна продовжувати і продовжувати… В ореолі будь-якої життєвої ролі Любов випромінює любов до життя, людей і всього прекрасного, готова огорнути теплом та увагою всіх, хто того потребує, так легко і ненав'язливо підставити плече, знайти потрібні слова у потрібну мить. Поезія і  проза авторки – глибинний колодязь мудрості та любові. Тут є все: материнська любов, вічне, як і світ, кохання, мудрість віків, непереборне бажання зробити цей світ кращим та добрішим…».

До сліз схвилювала учасників презентації пісня «Мелодія кохання», слова до  якої написала Любов Занічковська, а музику – її чоловік Віктор. Дует їх був насправді неперевершеним. Тому на прохання гостей презентації у їх виконанні прозвучало ще декілька чудових пісень. Долучилася, правда  у режимі он-лайн, до імпровізованого концерту й донька Дана, виконавши  матусину пісню «Вчорашні обійми», та композитор Олександр Свєтогоров, який поклав на музику вірш пані Любові «Ти прийди, кохана, на побачення».

Сердечно дякувала авторка усім тим, без кого її книга не побачила б світ. Найперше, фінансово підтримали діти, а їх у неї троє – два сини і донечка. До речі, до художнього  оформлення книги долучився зять Степан Танасійчук.

«Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний», – писав Василь Сухомлинський. Творчість сучасних поетів, письменників рідного краю, а до їх числа належить і Любов Занічковська, безцінна. Читаючи їх твори, ми ще більше розуміємо і відчуємо красу і неповторність рідної землі, вчимося розуміти найголовніше – добро наших сердець, чесна праця й благородні діяння ніколи не пропадуть марно, бо вони - найдорожчі людські цінності.

                                                                              Бібліотекарка Людмила Турик

У Нововолинській центральній бібліотеці відбулася презентація

    Вчора під час чергового засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що працює при Нововолинській центральній міській бібліотеці пройшла презентація поетичної збірки Галини Ільницької «Станьмо світлом». Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх, хто прагне до творчих пошуків. Здавна джерелом духовного багатства була книга.

    «Поетично налаштована на сприйняття навколишнього світу Людина – це вічний романтик з нестримним бажанням жити неординарно у бурхливих потоках мрій, бажань та дійсності,» –  сказала, відкриваючи захід, ведуча, бібліотекарка Людмила Турик.

    Філософія поезії лягає у глибини людської душі. Серце, розум, саме життя поета не може належати тільки йому. Стан його  душі означає  постійно зростаючу необхідність бути потрібною людям та рідній землі.

    Для Галини Ільницької важливою подією в житті стала її  дебютна збірка «Станьмо світлом», яка побачила світ  у червні цього року. Окремі вірші були надруковані в літературних альманахах «Відображення» та «Стихія».

    Ведуча  заходу коротко зупинилася на основних віхах біографії Галини Ільницької. Вона - уродженка Вінничини, та Волинь давно стала рідною, адже живе тут ще з 1985 року. Довгий час працювала інженером-технологом на Нововолинському заводі СТО, а потім менеджером-товарознавцем у крамниці. І, як твердить сама поетеса, завжди намагалася допомагати людям. Жінка пишається двома своїми доньками, які живуть за кордоном. Саме вони спонсорували нове видання матусі. Про це з особливою гордістю  вона розповідала тим, хто прийшов на презентацію.

    Усі, хто вже встиг ознайомитися з новою, порівняно невеликою за розміром збіркою, зазначають, що вміщені тут вірші  несуть дуже позитивну енергетику та містять філософські думки. У книзі багато духовної лірики. Авторка не оминула теми кохання та особливо актуальної і болючої нині теми  -  війни, яка, на жаль,   забирає у засвіти цвіт нашої нації.

    Знайшлося у збірці місце  для   ліричного  замилування красою рідного краю. Розуміючи, що буденність робить світ сірим і невиразним, пані Галина вірить в дива, які додають  нових сил та енергії. А ще вона, глибоко віруюча людина, вважає молитву -  найголовнішим для кожної людини в будь-якій ситуації.

    З під пера  Галини Ростиславівни  впродовж останніх років вийшло більше 200 віршів.  Віра в Бога, сім’я,  покликання, робота, творчість, вдячність та любов до всіх і усього - ось основні її цінності. Читаючи поезію пані Галини, мимоволі занурюєшся в тишу, бо така творчість спонукає до роздумів про буття і совість, про святість і Божественну велич, про те, що ми – частина Всесвіту. На   цьому наголошували учасники заходу настоятель Хресто - Воздвиженського храму Нововолинська отець Віталій Голян, колеги по перу Людмила Микитюк, Любов Занічковська, Ірина  Мартинишин та інші.

Ремарк свого часу казав, що в темні часи гарно видно світлих людей. У кожного – свій власний діалог із часом, з долею, з людьми і Богом. ХХI століття випробовує людину. Кожен із нас щодня проходить свій власний тест на Порядність та Милосердя, на вміння жити поруч із людьми й залишатися Людиною. Нова збірка поетеси – матриця її душі, надія наших сердець на те, що зло і жорстокість нарешті будуть переможені Добром і Любов’ю, Вірою, Словом, культурою…

                                                                          Бібліотекарка Людмила Турик

У Нововолинській бібліотеці відбулися голосні читання до Всеукраїнського дня бібліотек

Щорічно 30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Бібліотека – це справжня скарбниця, яка зберігає пам'ять і мудрість народу. Це свято було засноване указом президента в 1998 році. Відзначають його як бібліотекарі, так і звичайні відвідувачі бібліотек.

Вже другий рік поспіль День бібліотек ми відзначаємо в умовах воєнного стану. Уся країна об’єдналася для боротьби з рашизмом, а бібліотеки для своїх громад стали точкою опори, місцем сили і простором для спільнодії.

З глибокою пошаною до загиблих Героїв, Збройних Сил України й усіх причетних до справи захисту нашої Вітчизни, 30 вересня у Нововолинській центральній бібліотеці відбулися голосні читання «Твори добро, наближай перемогу!».

Були прочитані авторські вірші про війну, незламність нашого народу і віру в перемогу Ярославом Гицем, Валентиною  Мірошниченко, Любов'ю Занічковською, Ангеліною Мазуровою, Світланою Войтович, заслуженою журналісткою Валентиною Петрощук, а також виконувачка обов'язків директора НЦБС Аліна Регешук прочитала історію ветеранів зі збірки «Голос війни».

Вітаємо з Всеукраїнським днем бібліотек! Бажаємо, щоб кожен день приходили нові читачі і черпали знання в ваших стінах. Нехай полиці заповнять нові книги, а бібліотека буде тим місцем, куди хочеться прийти, де завжди цікаво і захоплююче!

                                                                          Бібліотекарка Людмила ТУРИК