Глибинний колодязь мудрості та любові

Нинішня осінь  стала особливо щедрою на нові видання для  членів літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що вже впродовж кількох десятиліть працює при  Нововолинській міській бібліотеці. Ось і нещодавно побачила світ книга  поезії і прози «КРИЛЬЦЯ МЕТЕЛИКА» Любові Занічковської. Перше, так би мовити пробне, її дітище – збірка поезії «Мелодия любви» вийшла друком ще у  2018 році. У той час жінка писала переважно російською мовою, адже народилася і навчалася аж до восьмого класу у місті Інта Республіки Комі, куди виселили, як ворогів  народу, її рідних. Можливо й надалі у творчості  пані Любові переважала б ця мова, якби не війна… З її початком багато чого змінилося у світогляді і пише тепер поезію та прозу на нашій солов'їній.

На презентацію нового доробку Любові Занічковської, яке відбулося у рамках засідання  «Маминої криниці» в оновленому читальному залі міської бібліотеки, зібралося багато поціновувачів її творчості, рідних та близьких людей. І хоча переважна більшість з них багато знають про життєвий і творчий шлях пані Любові, та все ж таки із задоволенням ще і ще раз слухали ведучу, бібліотекаря Людмилу Турик.

Поезія і проза цієї книги  несе  неймовірно потужний емоційний заряд позитиву, оптимізму, впевненості у тому, що навіть за найчорнішими хмарами неодмінно вигляне сонечко. Її поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба. І кожен вірш – це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. На цьому наголошували, вітаючи Любов Занічковську з виходом нової книги, колеги по перу Людмила Микитюк, Галина Ільницька, Ангеліна Мазурова, Валентина Мірошниченко.

Крім власних збірок, вірші Любові Занічковської були вміщені на сторінках кількох літературно-мистецьких альманахів. Вона брала участь у конкурсі від Всеукраїнської поетичної родини у соцмережі «Фейсбук» до Дня української писемності та мови, за результатами якого найкращі твори, а серед них  і поезія пані  Любові, опублікували в збірнику «Під спів солов'я у ніч горобину». Поезія та проза Любові Федорівни вміщена у першому та другому  випусках альманаху Всеукраїнської поетичної родини СНІП. З особливою теплотою Любов Занічковська розповідала  про поїздки і зустрічі з талановитими людьми України, які надихають на творчість. Її поезія - барвиста, мінлива, схвильована, яскрава проявами безпосередніх авторських почуттів.

У передмові до книги «Крильця метелика» відома письменниця, поетеса, адміністраторка ВПР, голова Громадської організації «Мистецька толока», волонтерка, громадська діячка Зоряна Кіндратишин  пише: «Ця людина повністю відповідає своєму імені: це жінка-любов, жінка-голубка, жінка-підтримка, жінка-берегиня, жінка-матір, жінка-кохана, жінка-подруга. Цей ланцюжок можна продовжувати і продовжувати… В ореолі будь-якої життєвої ролі Любов випромінює любов до життя, людей і всього прекрасного, готова огорнути теплом та увагою всіх, хто того потребує, так легко і ненав'язливо підставити плече, знайти потрібні слова у потрібну мить. Поезія і  проза авторки – глибинний колодязь мудрості та любові. Тут є все: материнська любов, вічне, як і світ, кохання, мудрість віків, непереборне бажання зробити цей світ кращим та добрішим…».

До сліз схвилювала учасників презентації пісня «Мелодія кохання», слова до  якої написала Любов Занічковська, а музику – її чоловік Віктор. Дует їх був насправді неперевершеним. Тому на прохання гостей презентації у їх виконанні прозвучало ще декілька чудових пісень. Долучилася, правда  у режимі он-лайн, до імпровізованого концерту й донька Дана, виконавши  матусину пісню «Вчорашні обійми», та композитор Олександр Свєтогоров, який поклав на музику вірш пані Любові «Ти прийди, кохана, на побачення».

Сердечно дякувала авторка усім тим, без кого її книга не побачила б світ. Найперше, фінансово підтримали діти, а їх у неї троє – два сини і донечка. До речі, до художнього  оформлення книги долучився зять Степан Танасійчук.

«Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний», – писав Василь Сухомлинський. Творчість сучасних поетів, письменників рідного краю, а до їх числа належить і Любов Занічковська, безцінна. Читаючи їх твори, ми ще більше розуміємо і відчуємо красу і неповторність рідної землі, вчимося розуміти найголовніше – добро наших сердець, чесна праця й благородні діяння ніколи не пропадуть марно, бо вони - найдорожчі людські цінності.

                                                                              Бібліотекарка Людмила Турик