23 травня - День Героїв. Свято на честь українських вояків — борців за волю України

День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передусім лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН, УПА, а також героїв Небесної сотні та сучасної російсько-української війни.
    День Героїв — це день пам'яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків — борців за волю України та є символом незборимості української нації.
    Свято Героїв – це свято величі духу українських вояків, борців за волю України які в боротьбі з ворогами залишилися нескоренеми. Для нас це свято дає можливість відродити історичну пам’ять, на величі вчинків і величі духу плекати нових героїв, нових захисників української нації захисників незалежності України.
    Пам’ятаймо: лише той народ вартий власної держави, який береже пам’ять про своїх синів і дочок, що віддали життя за свободу Вітчизни.
     Цей день є символом незборимості української нації!
    Тож хай на нашій рідній землі, освяченій кров’ю Героїв, панують мир і злагода, добро та процвітання!

СЛАВА УКРАЇНІ!
          ГЕРОЯМ СЛАВА!

МИ ВАРТІ ТОГО    ЯРОСЛАВ ГИЦЬ

Продовжу думку про щаблі і сходи,
Які долала нація в віках,
Щоб бути рівною в сім'ї народів
І гідно йти на Європейський шлях.
З часів козаччини до нашої доби
Ми воювали за свою свободу,
Хоч часом довго чухали чуби,
Але, сміливо йшли в вогонь і воду,
Коли на нашу волю посягали
І били воріженьків й ворогів.
Історія не все іще сказала,
Бо писана рукою москалів.
Але рукописи ніколи не горять,
Новітні сторінки ми пишем нині:
Герої наші із небес зорять
Духовною любов'ю Україні
І кожноденно з нами у молитві
Благають Господа за переможний бій.
Це, браття, наша найсвятіша битва,
Гуртуймося і зберігаймо стрій,
Хранімо обереги і клейноди
І зброю-крицю не впускаймо з рук.
Во ім'я гідності, державності, свободи
Гаряче серце відбиває стук
У унісон із Гімном Перемоги.
Як ми осилимо ясну дорогу,
Ми варті того, щоб побачив світ,
Яка триває більш, як триста літ.

ГОЛОС HЕБЕСНОЇ СОТНІ      СВІТЛАНА КОСТЮК

Heбеснiй Coтнi,

землякові С. Байдовському

зокрема...з поклоном...

C.Kocтюк

Ми знали і розуміли, що всі ми - смертники...
Ще більше скажу,
                               що страшно насправді на смерть іти...
Під кулями снайпера впасти, та не зламатися,
Бо скільки, скажіть, вже можна всього боятися...
Святі небеса назустріч пливли херувимами...
І ангели в першій колоні у крок із загиблими...
Хтось скаже опісля, що всіх нас, мовляв, підставили
А ми просто шанс останній для вас зоставили...
Ми знали, за що вмирали, за що не вижили...
Нам буде на небі легко, аби тільки ви жили...
Аби ви жили достойно, бо того варті,
Ми будемо вічно стояти в небесній варті...
Могло все інакше бути, та довго спали ми...
Візьміть же свободу із наших долонь пропалених...
Із наших сердець надії черпніть високої,
А ще... збережіть Україну у мирі та спокої...
Ми знали, за що вмирали... і ми не каємось...
А пильно
y вашi oчі
з нeбec
вдивляємось...

B KPAЇHІ PAHKИ ПOЧOPHIЛI     АНАТОЛІЙ ПОЛІЩУК

В кpаїні pанки почорнiлi
Cepeд poзвaлин східних міст.
Російський наймит озвірілий
Beдe ceбe, нeмов фaшист.
Там півні перші захворіли,
Стрічають сонце, що в крові.
Їx спів гармати підхопили...
Мурашки в тілі у вдови..
He відчувaє cмepть Pociя
I пo моїм бреде землі.
3 руїни постає в iмлі.
Ще зpaнкy 6'ють... Hacтaнe вeчip,
І вжe солдaти в нac нe тi.
Розправив воїн крила-плечі,
З мечем стоїть весь у броні,
Щоб у країні ранки світлі
По всіх містах стрічали ми,
Ловили усмішки привітнi
І край, як матір, берегли.

КВІТКИ НАДІЇ    ВАЛЕНТИНА ЧАЙКОВСЬКА

І хто ж бо знає, що не спав ти ніч...
Що навіть уявити жах не можеш,
Бо в Україні горе... Лине клич
Єднатись! Йти до бою! Стогнеш...
І що немає й сліду від могил,
А діточок ґвалтують нелюди прокляті...
О, Боженько! Де взяти стільки сил,
Щоб звірства ці крізь далі описати?
Коли пече у грудях, тисне щось,
І ти не маєш сили навіть встати,
А там в підвалі на “Азові” гине хтось...
І Смерть давно уже стоїть на чатах.
І чуєш шкірою крізь всі моря,
Як гірко тужить Україна-Ненька!
А у тобі всі жилоньки горять,
Та втискуєш себе в сльозу маленьку...
І будеш Господа про МИР молить!!!
І зціпиш зуби так, що стукне в скроні,
Не скажеш ні душі, ЩО так болить,
А руки, як в мерця, стають холодні...
І віриш, знаєш, чуєш: час прийде:
І УКРАЇНА ВСТАНЕ В ПОВНУ СИЛУ!!!
Вже перемога у путі! Гряде!
А ти?.. Даруєш, як Надію, квітку милу...