120 років від дня народження Уласа Самчука

20 лютого виповнюється 120 р. від дня народження українського письменника, журналіста і публіциста, члена уряду УНР Уласа Олексійовича Самчука. Обов’язок перед собою і нацією Улас Самчук вбачав у тому, щоб «залишити по собі слід у слові». Він створив бібліотеку блискучої української прози, показав світові невичерпні можливості українського слова. 

Улас Самчук більшу частину свого життя прожив у вигнанні. Ім’я його було відоме в країнах Європи та Америки, але в Україні його твори були заборонені.

Перший твір, який приніс світову славу письменникові – трилогія «Волинь», в якій зображено життя молодої людини 1920 - 1930 років. Також відомим став роман «Марія» - перший твір в історії України, в якому відтворена голодова катастрофа українського народу 1932-1933 рр. У незакінченій трилогії «ОST» зображено трагічні події тогочасної підрадянської дійсності. Також відомі його останні твори: «Чого не гоїть огонь», «На твердій землі», «П’ять по дванадцятій», «На білому коні» та інші.

Лише за часів незалежної України були перевидані твори Уласа Самчука, літературознавці почали вивчати творчість письменника, іменем письменника назвали літературні премії.

Ознайомитись з творами письменника та його життєвим шляхом ви зможете на абонементі художньої літератури, де організована книжкова виставка «Син Волині – громадянин світу». 

                                                                                        Бібліотекарка Людмила Турик

Готується до друку поетичний альманах

Десять років тому побачив світ поетичний альманах, третій за рахунком, «Мамина криниця». З того часу відбулося чимало змін, зокрема літературно-мистецька вітальна з однойменною назвою поповнилася  новими людьми  як з числа  місцевих жителів,  так і з числа вимушено переміщених осіб, які вправно володіють словом.

Цьогоріч виповнюється 35 років з часу заснування «Маминої криниці», отож її голова Ярослав Гиць звернувся до Нововолинського міського голови  Бориса Карпуса з проханням виділити з  місцевого бюджету кошти на видання  чергового  поетичного альманаху та отримав ствердну відповідь.

Активна робота по підготовці  збірки розпочалася. Створено редакційну колегію, яка працює над новим випуском літературного альманах.  Тут будуть вміщені поетичні, музичні та прозові твори  членів «Маминої криниці» - сучасних і тих, хто вже пішов у засвіти.

Цей альманах – не просто збірка творів, а жива хроніка нашого часу, віддзеркалення думок, почуттів і переживань, що хвилюють сучасну людину. Ми прагнемо створити видання, яке буде наповнене щирістю, художньою майстерністю та духовною глибиною.

Вчора пройшло чергове  засідання редакційної колегії за участю багатьох поетів та прозаїків, чиї твори побачать світ саме у новому поетичному альманасі «Мамина криниця».

                                                                                               Бібліотекарка Людмила Турик

Відбулася година-спогад «Схиляюсь в творчому горінні до тебе, українське слово»

На  чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» , котре пройшло 18 лютого і носило назву «Схиляюсь в творчому горінні до тебе, українське слово», зібралися шанувальники українського слова, щоб вшанувати пам’ять двох видатних постатей  нашого міста  – світлої пам’яті Євгена Шевчука та Івана Курченка. Свого часу вони були членами цього громадського формування, а Євген Шевчук  стояв біля керма його створення, коли воно ще носило  назву «Барви слова».

Про талановитого поета, журналіста, члена Національної спілки журналістів України Євгена Шевчука коротко розповіла спікер, бібліотекар Людмила Турик. Його поезія емоційна, образна, пронизана теплом і любов’ю до рідного краю. Вірші «Прив’язую до берега розлуки», «Ромашка», «Люблю тебе, осене», які прочитали учасники заходу,   наповнили захід особливим настроєм. Багато його творів покладено на музику, а співпраця з композиторами Олександром Каліщуком і Борисом Фіськовичем увічнила його слово в піснях, які досі звучать у репертуарі фольклорного колективу «Заболотчаночка».

Значно доповнила їхню розповідь дружина Євгена Устимовича – пані Надія, котра не тільки розділяла захоплення чоловіка поезією , а й сама писала і пише вірші. Її спогади не залишили байдужим жодного із присутніх.

На жаль, до цього часу  прекрасні вірші Євгена Шевчука так  і не побачили  світ, отож виступаючі просили пані Надію поспішити з упорядкуванням і видавництвом збірок.

Хороший слід після  себе залишив і поет, педагог, відмінник народної освіти України Іван Курченко. Його вірші, що оспівують рідну землю, кохання, матір, природу Полісся, знайшли своє місце у збірці «Голос душі моєї». Багато з них стали піснями завдяки Олександру Каліщуку та Едуарду Бортнічуку. Поезії «Які бувають ранки на Волині», «Матері», «Весна» зачепили душу кожного присутнього.

Щирі спогади  Валентини Петрощук,  Ярослава Гиця, Любові Приступи, Ірини Мартинишин додали теплоти та особистих ноток до атмосфери години-спогаду, яку приурочили 80-річчю від дня народження Євгена Шевчука та 90-річчю від дня народження Івана Курченка.

Слово живе, поки ми його читаємо, пам’ятаємо та передаємо далі. Тож бережімо пам’ять про тих, хто збагатив нашу культуру, бо, як писав Моріс Метерлінк, «…люди, які відійшли у вічність, залишаються живими доти, поки ми згадуємо про них».

                                                                             Бібліотекарка Людмила Турик

У Нововолинській бібліотеці відбувся творчий вечір Ярослава Гиця

2 лютого у Нововолинській публічній бібліотеці зібралися поціновувачі творчості Ярослава Гиця на вечір поезії під назвою «Він римував слова не ради слави». Прибули на захід і поважні гості - Нововолинський міський голова Борис Карпус; начальник відділу освіти, культури, сім'ї та молоді і спорту виконавчого комітету Поромівської ОТГ Галина Ковальчук та заступниця начальника відділу культури Нововолинської міської ради  Катерина Чушкіна, які привітали ювіляра, побажали подальших творчих успіхів та вручили подарунки і квіти.

Ведуча заходу бібліотекар Людмила Турик коротко зупинилася на основних життєвих віхах Ярослава Гиця, який народився у сім'ї, де глибоко шанували давні традиції українства, а «Кобзар» Тараса Шевченка, скільки себе пам'ятає, був у їхній скромній сільській оселі настільною книгою. Він віршувати почав ще зі шкільної парти, а вперше видав у світ свою творчість, пересягнувши піввіковий життєвий рубіж. Йому вже вдалося видати одинадцять збірок, три з яких надійшли до читача минулоріч. Зараз готується до друку дванадцята книга. Пише вірші пан Ярослав і зараз, про що говорив на творчій зустрічі і дякував всім присутнім за участь у заході та майстерне читання його поезії.

До Ярослава Григоровича, окрім поетичної, часто навідуватись і пісенна муза. Особливо активно співпраює із заслуженим працівником культури України, самодіяльним композитором і нововолинським соловейком Олександром Каліщуком. У їх творчому доробку – понад сотня прекрасних пісень. Деякі з них звучали на заході у виконанні Олександра Каліщука та полонили своєю глибокою ліричністю, правдивістю почуттів, щирою любов'ю до рідної землі та гордістю за людей, що проживають тут.

На завершення бажали Ярославу Гицю уcпixу на всіх його життєвих дорогах, незрадливої фортуни, добробуту, незгасимої енергії для подальшої творчості.

                                                                                    Бібліотекарка Людмила Турик