У
цей світлий, сонячний і весняний день вітаємо всіх творчих особистостей, які
радують наші душі віршами! З Днем поезії, дорогі таланти! Бажаємо вам частіше
бути натхненними і творити прекрасне, писати душевні рядки і робити наш світ
красивішим! Продовжуйте нас радувати своїм талантом!
Вірші
до Дня поезії
Ярослав Гиць «Поезія»
Поезія душі - не ремесло,
На ній не можна статків заробити.
Та водночас це підняте чоло,
Яке дає наснагу вільно жити
І відчувати серцем ту струну,
Та відкриває ту пекучу рану,
Яка залізла нам у глибину,
Високим почуттям співа осанну
Народу голос гордо в ній звучить,
Дорога правди стелиться рядками,
А схоплена природи дивна мить
Картиною стоїть перед очами.
Пречиста сповідь, дзеркало душі,
Сльозою падає на писану сторінку.
Летиш у спогаді й в майбутнє у вірші,
Як в серці є поезії жаринка.
Анатолій Поліщук «Аркуш паперу» (поетам)
Паперу аркуш білий, білий…
На нім струмочками слова
Малюють віршик ще не зрілий,
Під дотик сонного пера.
Таємна думка, що в поета
З струмків збігає у ріку.
Рядки написані в куплети
В скарбничку ляжуть вікову.
Думки підхопить ранній вітер
І рознесе в усі кутки.
Дорослі прочитають й діти,
Хто так собі, хто залюбки.
В серцях людських цей скарб затліє,
А може виросте в вогонь,
І когось вчасно обігріє,
Напитись дасть з ріки-долонь.
Спочатку аркуш білий, білий
На нім струмочками слова
Малюють віршик ще не зрілий,
Під дотик сонного пера.
Анатолій Поліщук «Мова поетів»
Читайте Шевченка, Гребінку, Франка
І Лесю співучу читайте.
Поезія їхня, мов вітер, стрімка,
Тож подих душею ковтайте.
Малишка читайте, а ще Бажана,
Тичину, Сосюру і Стуса.
Тут літо гаряче й зима крижана
І слово сильніш землетрусу.
Павличка читайте й Івана Драча
І Ліну читайте Костенко.
Їх рими кинджал, а чи лезо ножа
І дзвони, що дзвонять так лунко.
Читайте Руденка й Павла Мовчана,
Наталю читайте Забілу.
Їх слово бурхливе, немовби ріка,
Правдиву виковують силу.
Читайте поетів, вкраїнські слова…
І пісню почуйте Вкраїни.
Їх мова – пшениця така золота
Й небесна краса України.
Валентина Чайковська «Стихи»
Стихи – огонь, вода, земля
И воздух, жизнь несущий
душам!
Они в печали слёзы сушат,
А шут играет короля.
Любовь рождается в стихах –
В открытых, страстных, настоящих.
В душе стихи, как миг парящий:
В них жизнь и исповедь в грехах.
В словах слова поют, цветут,
Курлычут клином журавлиным,
На крыльях радости несут.
Слова в единстве – виноград:
Отдельно ягодки, но вместе!
Не признаёт природа лести!
Стих от души – великий клад!
В нём плач синички за птенцом,
Что выпал из гнезда нежданно…
И трепет рук, обнявши плавно;
Не зря поэт слывёт творцом!
Читаешь строки: будто сам
Внезапно в самом центре действа –
Ты, как глава всего семейства!
Ты властелин! Хвала словам!
Они твои, твои, мой друг!
Ты видишь радость! Луч рассвета
Проник в тебя строкой Завета!
Ты видишь Образ, слышишь Звук!
И знаешь, только тот поэт,
Чьё слово эхом стоголосым
Звучит и пользуется спросом,
Как хлеб, как музыка, как Свет!
Слова – колёсики в часах –
То входят зубчики друг в друга,
То отдаляются по кругу…
Читай без слов слова в глазах!