Відбулася презентація поетичної збірки Людмили Микитюк «Світлий слід на землі»

17 листопада у Нововолинській публічній бібліотеці відбулася презентація поетичної збірки Людмили  Микитюк «Світлий слід на землі». Це уже друга за рахунком збірка  її поезій, яка вийшла у видавництві «НОВАБУК».

Розділити радість цієї неординарної події, крім колег по перу на чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» прийшли рідні, друзі а також ті, хто любить поезію. І хоча переважна більшість  з них добре знайома з  поетесою, та все ж таки на зустрічі ведуча заходу бібліотекарка Людмила Турик нагадала про основні віхи її життєвого і творчого шляху. Народилася і живе Людмила Захарівна у Нововолинську. Тут здобула середню освіту.  Працює на підприємстві «Волиньвантажотранс». Віршувати почала вже у досить зрілому віці. Спонукали до цього жінку, за її ж словами, події в Україні 2014 року, які тривожать й досі. І лише глибока віра у Бога, щира молитва допомагають, як кажуть, триматися на плаву та вселяють надію на неодмінну перемогу і краще майбутнє.

  Приємною несподіванкою для всіх присутніх на заході було онлайн-привітання літературного редактора та художника цієї збірки Ірини Залюбовської.

    Натхнення для творчості пані Людмила черпає найперше у Хресто-Воздвиженському храмі. Сюди приходить не лише на щиру молитву, а й уже багато літ співає у церковному хорі. Мабуть тому і перша її збірка віршів, яка побачила світ ще у 2018 році, має назву «Мій Боже, дякую тобі». Теплими й щирими були слова  вітання настоятеля цього храму отця Віталія Голяна.

Відточує своє перо впродовж шести останніх років на творчих зустрічах у літературно-мистецькій вітальні «Мамина криниця», котра працює при публічній бібліотеці уже понад тридцять років. Голова «Маминої криниці» Ярослав Гиць та члени – Любов Занічковська, Галина Ільницька, Валентина Мірошниченко побажали Людмилі Захарівні подальшої творчості і видання нових власних збірок поезій.

У 2024 році вірші Людмили Микитюк були  надруковані у літературно-художньому збірнику «Зимові акварелі». У цьому ж році ліричні твори поетеси побачили світ на сторінках четвертого випуску Всеукраїнського літературно-мистецького альманаху СНІП.

  Довгі маже три роки у нашій державі триває великомасштабна війна.

Це – черговий іспит на віру, єдність, честь і славу слов’янської нації. Людмила Микитюк, як і переважна більшість українців, щиро вірить, що перемога неодмінно буде. Треба  лише молити Бога і Богородицю про заступництво.

    Людмила Микитюк - член Всеукраїнської Поетичної Родини. Вона знаходить час для спілкування  з творчими людьми. Зокрема, торік побувала на фестивалі «Слово Дзвін» у Звягелі, а цієї весни їздила на презентацію другого випуску альманаху «СНІП» у місто Ужгород. Такі творчі зустрічі спонукають до виваженого підходу до кожного слова у власній поезії та, безперечно, появи нових поезій.

    У творчості Людмили Микитюк є багато віршів-присвят. А ще знають її, як волонтера. Вона – учасниця  волонтерської організації міста Нововолинська, яка збирає гроші та закуповує все необхідне для воїнів, часто читає свої вірші онлайн у групі «Всеукраїнська Поетична Родина» у рамках проєкту «Дякую за ранок». На презентацію  її нової збірки прийшли друзі-волонтери Олександр Ільницький, Світлана Чуб, Роман Задерей, Сергій Кирпа, Людмила Денисюк та Валентина Маслова, які наголосили, що гордяться своєю колегою, котра завжди і всюди встигає, бо має неспокійну вдачу. Вони вручили їй чудові букети осінніх квітів.

До сліз щемливими були слова вітань онуків Ані та Дмитра, які щиро дякували бабусі за її  доброту і наголошували: гордяться тим, що вона пише прекрасну поезію.

До привітань приєдналася в.о. директора Нововолинської публічної бібліотеки Аліна Регешук та бібліотекарка ліцею № 2 Галина Гуга.

Окрасою творчої зустрічі став  виступ аматорського хорового колективу «Надія» при Нововолинському палаці культури під  керівництвом Галини  Андрощук, котрі задушевною народною піснею зігріли серця присутніх, ще і ще раз стверджуючи, що  поезія і пісня – дві великі сили.

    Понад дві години тривало поетичне дійство, на закінчення якого Людмила Микитюк подякувала присутнім за прихильність до її творчого надбання.

Допоки ще поезія жива – світ не загине

Під такою назвою 29 вересня у Нововолинській публічній бібліотеці пройшла зустріч літераторів нашого міста, приурочена Всеукраїнському дню бібліотек. Серед гостей були представники місцевої влади, працівники книгозбірень нашої громади, рідні та друзі тих, хто присвячує весь свій вільній час слову, римуючи рядки, що йдуть від самого серця. Адже літературна творчість – особливий дар, який дозволяє бачити світ глибше, розуміти красу життя і ділитися цим із оточуючими. Книгозбірня є тим місцем, де ці таланти мають змогу розвиватися, відвідуючи засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця». До речі, історія цього об’єднання творчих людей міста започаткована ще в квітні 1992 року. Тоді при центральній бібліотеці з ініціативи журналіста, світлої пам’яті Євгена Устимовича Шевчука був заснований літературний клуб під назвою «Барви слова». І ось уже 32 роки він виконує свою місію – надихає, об'єднує і дарує глибокі, щирі емоції. Люди різного віку та професій збираються тут, щоб ділитися своїми поетичними здобутками.

Серед тих, хто стояв біля витоків цього літературного клубу і вже пішов у засвіти - Євген Шевчук, Зінаїда Шульжук, Ананій Рябченюк, Олександр Вольський, Олександр Бобак, Іван Курченко, Галина Приступа, Світлана Костюк, Тетяна Айстра, Леонід Дудар, Лідія Шевельова, Юрій Андросов. Їх внесок у культурне життя нашого міста важко переоцінити, а вірші й досі у серцях читачів. Присутні мали можливість не лише послухати окремі з них, але й оглянути виставку їхньої спадщини на спеціально облаштованій книжковій полиці.

Присутні на заході із задоволенням слухали в авторському виконанні поезію тих, хто сьогодні творить і робить усе для того, аби їхня праця була збережена, видаючи власні збірки або друкуючись у багатьох літературних альманахах. Адже поезія – це голос нашого часу, відображення подій, які торкаються всіх, бо відчувається любов до рідної землі, переживання за нашу історію та майбутнє, а також особисті почуття, які кожен із нас зможе зрозуміти та відчути. Серед таких – Ярослав Гиць, Ірина Мартинишин, Любов Занічковська, Галина Ільницька, Валентина Мирошниченко, Світлана Войтович.

Наш світ стає все ближчим завдяки сучасним технологіям і учасники заходу мали чудову можливість поспілкуватися з тими, хто далеко від нас, але духовно залишається близьким. Це, зокрема Валентина Чайковська, котра живе в Ізраїлі і є автором 20 книг, лауреатом та дипломантом багатьох літературних конкурсів (Україна, Ізраїль, Німеччина, США), в тому числі лауреат Міжнародної літературної премії 2022 року. У 2021 році їй присвоєне звання Посла Миру по проєкту «КНИГА МИРУ». Між іншим, Валентина Чайковська – член родини трьох українців – Праведників Народів Світу.

Особливого шарму надав зустрічі заслужений працівник культури України, композитор, диригент і поет Олександр Каліщук, який уже багато років є невід’ємною частиною творчого життя нашого міста. У його виконанні звучали авторські пісні та пісні на вірші місцевих поетів.

Своїми враженнями від заходу поділилися радник Нововолинського міського голови Катерина Варвус та начальниця відділу культури Марина Душук, яка приємно вразила власною поезією. Вони побажали місцевим поетам нових творчих здобутків і висловили сподівання, що творча родина нашого міста й надалі зростатиме. 

Адже й цього разу до зустрічі літераторів доєдналися нові люди, зокрема Мирослав Пик та Дарина Гук, які поділися своїми творчими напрацюваннями. 

Невимушена  розмова завершилася за чашками чаю та кави і неодмінно залишила у кожному серці хороший спогад.

ЧЕРГОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРАКТИКУМ

 15 травня  у центральній міській бібліотеці пройшло уже третє заняття  з римування за ініціативи бібліотекаря Людмили Турик. Вчергове залюбки погодилася провести його місцева поетеса Ірина Мартинишин-Приступа. Цього разу йшлося про художні засоби, відомі як стилістичні фігури. Це - специфічні лінгвістичні прийоми та синтаксичні мовні звороти, які письменники та поети використовують для створення ефекту виразності та емоційної насиченості у своїх творах.

Понад дві години йшло зацікавлене спілкування, яке неодмінно допоможе  усім тим, хто творить поезію і прозу, у подальшій роботі над словом.  Учасники заходу щиро дякували  ініціатору Людмилі Турик, і особливо пані Ірині за цікаве заняття і висловили бажання  в майбутньому продовжувати такі літературні практикуми

                                                                                      Бібліотекарка Людмила Турик

ВИШИВАНКА – СИМВОЛ НАШОЇ НАЦІЇ

 15 травня  відбулося чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», що працює при Нововолинській центральній міській бібліотеці». Захід був приурочений Дню вишиванки. Адже вона  – символ нашої нації, її оберіг. У кожній  ниточці, вигаптуваній вишивальниками, закладено своєрідний літопис кохання і страждання, радості і смутку. А скільки поезій присвячено вишиванкам!

Під час засідання «Маминої криниці» присутні  на заході, який організувала і провела бібліотекар Людмила Турик, мали можливість послухати вірші голови літературно-мистецької вітальні  Ярослава Гиця,  залюблених у слово місцевих поетес Людмили Микитюк, Валентини Мірошниченко, Світлани Войтович. До читання поезій інших авторів долучилися бібліотекарі  Марта Ляшук, Вікторія Залужна та Антоніна Костилева.

Захід залишив хороший слід у серці кожного, хто взяв у цьому участь.

                                                                                   Бібліотекарка Людмила Турик

На засіданні літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» знову говорили про рими

24 квітня у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулося чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця».

Своїми знаннями і  набутками  на практичному занятті з римування знову поділилася  Ірина Приступа-Мартинишин, членкиня «Маминої криниці», яка давно захоплюється поезією і  видала вже дві  власні збірки.

Члени літературно-мистецької вітальні Любов Занічковська, Людмила Микитюк, Валентина Мирошниченко, Галина Ільницька, Ангеліна Мазурова, котрі давно залюблені у слово, пишуть вірші і вже мають власні збірки, подякували пані Ірині за другий чудовий практичний  урок з римування, який допоможе їм при написанні  нових поезій. Вони також читали свої нові твори і при цьому отримували слушні зауваження  та пропозиції, котрі  зроблять їхню поезію ще більш витонченою та досконалою.

Знову було цікаво та повчально, тому з нетерпінням учасники заходу чекають наступне  заняття про художні засоби.

                                                                                   Бібліотекарка Людмила Турик

Година пам’яті Євгена Шевчука та Юрія Андросова відбулася у Нововолинській центральній бібліотеці

24 квітня у Нововолинській центральній бібліотеці відбулося чергове засідання «Маминої криниці» під назвою «Поет живе в серцях свого народу». Захід був приурочений 79-річчю від дня народження Євгена Устимовича Шевчука та 80-річчю від дня народження   Юрія Костянтиновича Андросова, котрі відійшли вже у засвіти.

Ведуча заходу  бібліотекарка  Людмила Турик ознайомила з життєвим та творчим шляхом Євгена Шевчука та Юрія Андросова. Вона відзначила, що з їх відходом у засвіти літературний Нововолинськ втратив глибоко інтелігентних майстрів слова, творчість яких торкалася серця кожного, хто вмів слухати і чути, чия душа не є черствою і байдужою.

Євген Устимович Шевчук – поет, журналіст за фахом, член Національної спілки  журналістів України, людина, яка поєднала в собі всі позитивні риси характеру, котрими повинен бути наділений справжній поет і літератор.  На жаль, його  уже немає серед нас. Він народився  в 1945 році у селі  Заболотці тодішнього Іваничівського району Волинської області. Свого часу закінчив факультет журналістики Львівського університету. Після служби в армії працював в Іваничівській, Локачинській районних газетах, а з 1990 року – в нововолинських міських часописах «Робітничий голос» та «Народна рада». З 1997 року обіймав посаду відповідального секретаря Нововолинської міської газети «Наше місто». Він сповна віддавав свої помисли та творчі поривання нелегкій журналістській праці.  І в той же час творив прекрасну поезію, яку друкував у колективному збірнику «Пісня і праця», в літературному альманасі «Світязь» Волинської письменницької організації, у збірнику матеріалів обласного журналістського конкурсу «Любіть Україну», в журналі «Дніпро», обласних літературних газетах та у наших часописах.  Ще у ті тепер далекі часи підготував до друку збірку поезій «Дарую сніп добра», котра, на жаль, ще й досі не побачила світ.

Десятки доль, сотні зустрічей, а у вільну годину, прямуючи у вихідні знайомою стежиною до рідної оселі та милуючись з дитинства знайомими краєвидами, Євген Шевчук творив свої чудові поезії. Частинка з них прозвучала на вечорі пам’яті. У кожному вірші відчувалася закоханість у свій край,  місто, його красу. Багато років з-під пера Євгена Устимовича лягали чудові поезії: образні, емоційні, сповнені любові, віри, тепла і доброти. Деякі з поезій автора поклав на музику заслужений працівник культури України, композитор Олександр Пилипович Каліщук. 

   Слухаючи поезії Євгена Устимовича, мандруєш у неповторний світ дитинства і юності, де багато сонця і тепла, де квітують сади і падають стиглі яблука, де пахне свіжий хліб і відлунює особливою музикальністю материн голос. Він дуже любив свою родину,  матір, яким присвятив чимало віршів.

Варто сказати, що тривалий час Євген Устимович очолював літературно-мистецьку вітальню «Мамина криниця». Спогадами про той час поділився нинішній голова літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослав Гиць.

Швидко плине час. Рано погасла свічка його життя, проте ніколи не згасне на поетичному небокраї його зірка, зірка його поезії, кидаючи високий і чистий відблиск у наші душі.

Нинішньої весни виповнилося б 80 років від дня народження ще одному активному в минулому члену літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Юрію Костянтиновичу Андросову. До речі, він за національністю – росіянин, а за фахом педагог – вчитель російської мови та літератури. Народився 21 квітня 1944 року  в місті Дніпропетровську у сім’ї військовослужбовців. Більшу частину свого життя прожив у Львові, а з 2000 року – у Нововолинську. Він свого часу писав:

Хвалу я своїй долі віддаю:
Я росіянин, в серці ж – Україна.
Тут народився, маю тут сім’ю,
І ти для мене – матінка єдина.
Повторюю в любові без межі:
«О, Боже, Україну бережи!»

У своїх віршах Юрій Костянтинович писав про свою долю, не дуже просту та легку, про своє бачення та розуміння Бога. Він – автор збірки «Я у любви оруженосец», котра була видана у 2012 році. Поезії цієї збірки збуджують у душі кожної людини прекрасне, пробуджують у серцях трепет любові і ніжності до дружини, матері, близьких, Вітчизни; почуття доброти, відповідальності за долю свого краю, нашої праматері – землі. Кожен його вірш – це маленький світ, невеличка зірка у Всесвіті земних почуттів, особливо любові. Чи не тому  у нього чимало поезій присвячених цьому прекрасному почуттю. До речі, чимало його творів  переклав на українську мову Валерій Ставецький.

Чимале місце в творчості Юрія Костянтиновича займає філософська лірика, роздуми про життя. Автор зрозуміло, просто й дохідливо передає своє внутрішнє почуття щастя від єднання зі своїм народом та країною.  Він зазначав: «Щоб не застрягнути в життя болоті, долай всі перешкоди чесно, з потом».

Нелегка доля у цього справжнього чоловіка, адже йому випало пережити свого сина, який поліг смертю героя, захищаючи від рашистів Україну. Ця звістка підкосила й без того слабке здоров’я чоловіка. Та пам'ять про нього залишиться надовго у серцях друзів та його поезіях.

Спогадами про Євгена Шевчука та Юрія Андросова поділилися його колишні колеги по перу Ярослав Гиць та Валентина Петрощук, а також  поціновувачі їх творчості які декламували вірші авторів – членкині вітальні Ірина Мартинишин, Галина Ільницька, Людмила Микитюк.

Для тих, хто хоче познайомитися з поезією Євгена Шевчука та Юрія Андросова запрошуємо до Нововолинської центральної бібліотеки на Дружби, 17.

                                                                                     Бібліотекарка Людмила Турик

Відбулася презентація поетичної збірки Людмили Галінської

17 березня в рамках Національного тижня читання  «Всі ріки течуть додому» відбулося чергове засідання літературно-мистецької вітальні «Мамина  криниця».

Ім’я Людмили Галінської  ще мало відоме  серед поціновувачів поетичного слова у рідному місті Нововолинську,  хоча живе і працює вона тут уже понад сорок років. Найбільше її хобі – написання власних віршів.  Довго вагалася пані Людмила, поки почала друкувати свої вірші у Фейсбуці. Та, як виявилося, саме це посприяло видачі першої збірочки, що носила назву «Гербарій втраченого раю». Її вірші  так  припали до душі емігранці з України, котра довго вже живе у Канаді, що та вирішила зробити приємний подарунок і  за власний кошт  видрукувала цю книгу.  А цьогоріч побачила світ нова поетична збірка під назвою «12 ключів до раю», в якій автор зібрала вірші про красу та неповторність  кожної пори року.

Скромна  жінка довго не погоджувалася провести презентацію нової збірки. І все ж таки сьогодні, 17 березня, Людмила Галінська  у колі таких, як і сама, закоханих у поезію людей, мала можливість розповісти про те, що спонукало її до творчості. До речі, жінка має і ряд інших захоплень, зокрема любить вишивати, її також манять акварелі.

Ділилися думками і прочитали ряд її віршів учасники заходу, серед яких і колеги по роботі та друзі Людмили Галінської, який організувала і  провела бібліотекар Людмила Турик. Вони наголошували на самобутньому стилі написання віршів, в  яких прослідковується краса і неповторність  кожної пори  року.  Звернули увагу і на  фантазійні сюжети, мрійливі та вишукані  персонажі, які зачаровують читача уже з перших рядків.

Час у колі однодумців збіг швидко. Серед постійних відвідувачів того дня були й зовсім нові люди, які неодмінно в недалекому майбутньому  поповнять ряди членів літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця».

                                                                                    Бібліотекарка Людмила Турик