21 березня – Всесвітній День Поезії

21 березня у всьому світі володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають День поезії. Вшановувати тих, хто вміє підбирати найкращі слова і складати їх в найкращому порядку, вирішили на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі  у 1999 році.

«Поезія, – говориться в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу».

Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала дар Божий – мову – для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття  – любові.

Поети – люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. День поезії покликаний об’єднати усіх людей, відданих віршам.

В цей день люди мистецтва хочуть нагадати, що вірші — це живопис, який можна почути.

Вітаю поетів і тих, хто любить поезію, зі всесвітнім Днем поезії!

ПОЕЗІЯ - ЦЕ ВІЧНА ТЕМА    Ярослав Гиць
Поезія - це вічна тема,
Це - наче дихання весни
І нерозвязна теорема
Межи батьками і дітьми.
Міцне і зраджене кохання,
Блаженство і набат сердець
І тиха сповідь до світання,
Шалена спека й морозець.
І сльози вдів і матерів,
В окопі зранена молитва
Єлейний мелодійний спів,
Коли лягає кожна титра
Сльозою долі на папір.
Але ніколи на колінах,
Усім смертям наперекір
Вона для ворога не лине
Хвальною одою митця.
Із примусу вірша не буде,
Брехні немає у Творця,
Поезія - це правда, люди.
 
НАРОДЖУЄТЬСЯ  СЛОВО          ЛанаСвітлана
Шукаю мудрості в книжках.
Ковтаю кожне їхнє слово.
Й як ніжний погляд у очах
Чарує думка мене нова.
Заряд вольтовий...
Приємний стрес...
Вже світлий поштовх миті.
Й перо лягає на папір-
Народжується новий  твір.
 
СЛОВО-ЗЕРНО              Валентина Чайковська
Словами засію цю ниву, мов житом,
Як добрий сівач в стародавні часи.
Піду між рядками босоніж. Відкрита!
Чи ж зійдуть віршами? І як їх косить?
Не знаю, мій Боже.... Та й хто ж таке знає?
Щось тепле у грудях... Звеличена мить!
Хоч пташка і низько над полем кружляє  –
Не сміє клювати! Злітає в блакить!
Слова, ніби хліб для душі в сьогоденні!
Закладений в Слові весь Космосу плин.
Чим ближче душа до землі,  (незбагненне!) –  
Тим ближче і Небо без бігу хвилин!
Хай ость колосини в душі залоскоче,
Щоб серцем сприймалося слово-зерно:
Я в буквах сховала щось ясне, уроче,
Щоб гріло і грало, як в чарці вино!